Електромагні́т (англ. electromagnet, нім. Elektromagnet m) — пристрій, що створює магнітне поле під час проходження електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обмотки[en] і феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму. У електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.
Объяснение:
Обмотки електромагнітів виготовляють з ізольованого алюмінієвого або мідного дроту, хоча є і надпровідні електромагніти. Магнітопроводи виготовляють з магнітом'яких матеріалів — звичайно з електротехнічної або якісної конструкційної сталі, литої сталі і чавуну, залізонікельових і залізокобальтових сплавів. Для зниження втрат на вихрові струми магнітопроводи виконують з набору листів (шихта).
Електромагніти застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо. (генераторах, двигунах, реле, пускачах і т. д.).
Нейтральні електромагніти постійного струму Редагувати
У таких магнітах сила залежить тільки від величини струму в обмотці і не залежить від напряму струму.
Поляризовані електромагніти постійного струму Редагувати
У електромагнітах цього типу створюється 2 незалежних магнітних потоки: поляризаційний, який утворюється зазвичай полем постійного магніту, і робочий магнітний потік, який виникає під дією обмотки керування, сили намагнічування (м. р. с.). Дія такого магніту залежить як від величини магнітного потоку, так і від напряму електричного струму в робочій обмотці.
Електромагніти змінного струму Редагувати
У цих магнітах живлення обмотки здійснюється від джерела змінного струму, а магнітний потік періодично змінюється по величині і напряму, внаслідок чого сила тяжіння пульсує від нуля до максимального значення з подвоєною частотою по відношенню до частоти струму живлення.
Інші класифікації Редагувати
Електромагніти розрізняють також за рядом інших ознак: за включення обмоток — з паралельними і послідовними обмотками; за характером роботи — що працюють в тривалому, переривистому і короткочасному режимах; за швидкістю дії — швидкої і сповільненої дії і т. д.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Тело, двигаясь прямолинейно с ускорением a=3м/с^2 достигло скорости v=15м/с, а затем двигаясь t=25с равнозамедленно с некоторым ускорением, останоыилось. определить путь s, пройденный телом за все время движения. начальная скороксть равна 0.
a₁ = 3 м/с²;
V₀ = 0 м/с;
V = 15 м/с;
V₂ = 0 м/с;
t₂ = 25 c.
S — ?
Решение:
1) Разделим наш путь на 2 части (1-ая с ускорением, 2-ая с замедлением):
S = S₁ + S₂.
2) Учитывая написанную ниже формулу, найдём первую часть пути:
V² - V₀² = 2a₁S₁;
S₁ = √((V² - V₀²)/(2а₁)).
S₁ = √((15² - 0²)/(2*3)) = √(15²/6) = 5√(1,5) (м).
3) По формуле ниже найдём ускорение на 2-ом участке:
V₂ = V - a₂t₂,
a₂ = (V - V₂)/t₂.
a₂ = (15 - 0)/25 = 15/25 = 3/5 = 0,6 (м/с²).
4) Используя ещё одну формулу найдём вторую часть пути:
S₂ = Vt - (a₂t₂²)/2.
S₂ = 15*25 - (0,6*25²)/2 = 187,5 (м).
5) Наконец, общий путь:
S = 5√(1,5) + 187,5 ≈ 193,62 (м).
* не извлекали корень до последнего действия для большей точности конечного ответа.
ответ: 193,62 м.