Всосуде находится вода при температуре 0° с. если туда впустить некоторое количество водяного пара при температуре 100° с, то установится температура 50° с. какая температура установится, если впустить в сосуд еще такое же количество пара. удельная теплоемкость воды равна 4000 дж/кг град, удельная теплота парообразования 2 106 дж/кг. теплоемкостью сосуда пренебречь.

Попробуй по аналогии, только цифры свои подставь:

m₁ = 1кг - масса пара
С = 4200 Дж/(кг град) - удельная теплоёмкость воды 
L= 2 260 000 Дж/кг - удельная теплота парообразования 
ΔT₁ = 100 - 20 = 80 остывание конденсата 
ΔT₂ = 20 - 0 нагрев воды

При конденсации пара и остывании конденсата выделилось количество теплоты 
Q₁ = m₁(L + СΔT₁)
При нагреве воды поглотилось количество теплоты 
Q₂ =m₂СΔT₂

Поскольку Q₁ = Q₂ то
m₁(L + СΔT₁) = m₂СΔT₂
откуда искомая масса равна:
m₂ = m₁(L + СΔT₁)/(СΔT₂) = 1·(2 260 000 + 4200·80)/(4200·20) = 31 кг

Великий англичанин Резерфорд, в 1911 году предложил планетарную модель атома. Эта модель многое объясняла, но содержала в себе несколько противоречий, делающих эту модель несостоятельной. Во-первых ядро атома, состоящее из положительно заряженных протонов и нейтронов должно было под действием кулоновских сил мгновенно разлететься. Но это другая история. А во-вторых, по представлениям классической электродинамики, электроны, которые движутся по круговой орбите постоянно должны были излучать энергию (так как это движение - движение с ускорением) и очень быстро упасть на ядро и соединившись с протоном образовать нейтрон. Положение летний Нильс Бор, предложивший свои постулаты. Он предложил, что электроны могут находиться не на любых орбитах, а в определенных, стационарных. И на этих орбитах им присуща определенная энергия. При переходе из более энергичных ("высоких") орбит на низкоэнергетические, электрон излучает разность этих энергий, при переходе из низкоэнергетических состояний, атом поглощает энергию, необходимую для этого перехода. А так как орбиты возможны только некоторые, то и энергия атомом поглощается или излучается только порциями (минимальная порция - квант). Вот в этом суть его откровений. 

Объяснение:

При послідовному з'єднанні провідників (мал. 1.) сила струму у всіх провідниках однакова:

 

I1 = I2 = I.

Послідовне з'єднання провідників

За законом Ома, напруги U1 і U2 на провідниках рівні

 

U1 = IR1,   U2 = IR2.

 

 

Загальна напруга U на обох провідниках дорівнює сумі напруги U1 і U2:

 

U = U1 + U2 = I(R1 + R2) = IR,

де R – електричний опір всього кола. Звідси слідує:

 

R = R1 + R2.

 

 

При послідовному з'єднанні повний опір кола дорівнює сумі опорів окремих провідників.

Цей результат справедливий для будь-якого числа послідовно з'єднаних провідників.

 

 

Паралельне з'єднання

 

При паралельному з'єднанні (мал. 2) напруга U1 і U2 на обох провідниках однакові:

 

U1 = U2 = U.

 

 

Сума струмів I1 + I2  , що протікають по обох провідниках, дорівнює струму в нерозгалуженому колі:

 

I = I1 + I2.

 

 

Цей результат виходить з того, що в точках розгалуження струмів (вузли A і B) у колі постійного струму не можуть накопичуватися заряди. Наприклад, до вузла A за час t приходить заряд I*t    а виходить з вузла за той же час заряд I1*t + I2*t. Отже

I = I1 + I2.

Паралельне з'єднання провідників

Записуючи на підставі закона Ома

 

де R – електричний опір всього кола, отримаємо

 

 

 

При паралельному з'єднанні провідників величина, обернена загальному опору кола, дорівнює сумі величин, обернених опорам паралельно включених провідників.

Цей результат справедливий для будь-якого числа паралельно  з'єднаних  провідників.

 

 

 

Формули для послідовного і паралельного з'єднання провідників дозволяють у багатьох випадках розраховувати опір складного кола, що складається з багатьох резисторів. На мал. 3 наведений приклад такого складного кола і вказана послідовність обчислень.

Розрахунок опору складного кола. Опори всіх провідників вказані в омах (Ом)

Слід зазначити, що далеко не будь-яке складне коло, що складаються з провідників з різними опорами, може бути розраховано за до формул для послідовного і паралельного з'єднання. На мал. 4 наведений приклад електричного кола, яке не можна розрахувати вказаним вище методом.

Приклад електричного кола, що не зводиться до комбінації послідовно і паралельно сполучених провідників