Реферат з фізики на тему дифузія навколо нас

Дифу́зія — процес взаємного проникнення молекул або атомів однієї речовини поміж молекул або атомів іншої, що зазвичай приводить до вирівнювання їх концентрацій у всьому займаному об'ємі.

У деяких ситуаціях одна з речовин уже має вирівняну концентрацію, і говорять про дифузію одної речовини в іншій. При цьому зазвичай перенесення речовини відбувається з області з високою концентрацією в область з низькою концентрацією (вздовж вектора градієнта концентрації).

Прикладом дифузії може служити перемішування газів (наприклад, поширення запахів) або рідин (якщо у воду капнути чорнила, то рідина через деякий час стане рівномірно пофарбованою). Інший приклад пов'язаний з твердим тілом: атоми дотичних металів перемішуються на кордоні дотику. Важливу роль дифузія частинок грає у фізиці плазми.

Зазвичай під дифузією розуміють процеси, що супроводжуються переносом речовини, однак іноді дифузійними називають також інші процеси перенесення: теплопровідність, в'язке тертя тощо.

Швидкість протікання дифузії залежить від багатьох факторів. Так, у разі металевого стрижня дифузія тепла проходить дуже швидко. Якщо ж стрижень виготовлений з синтетичного матеріалу, дифузія тепла протікає повільно. Дифузія молекул в загальному випадку протікає ще повільніше. Наприклад, якщо шматочок цукру опустити на дно склянки з водою, і воду не перемішувати, то пройде кілька тижнів, перш ніж розчин стане однорідним. Ще повільніше відбувається дифузія однієї твердої речовини в іншу. Наприклад, якщо мідь покрити золотом, то буде відбуватися дифузія золота в мідь, але при нормальних умовах (кімнатна температура і атмосферний тиск) золотовмісний шар досягне товщини в кілька мікронів тільки через кілька тисяч років. Інший приклад: на золотий злиток був покладений злиток свинцю, і під вантажем за п'ять років свинцевий злиток проник в золотий злиток на сантиметр.

Кількісно опис процесів дифузії було дано німецьким фізіологом Адольфом Фіком в 1855 р.

Дело в том, что стрелка измерительного прибора не скользит по шкале. Она находится от шкалы на небольшом расстоянии, около миллиметра. Поэтому, в зависимости от того, под каким углом мы смотрим на стрелку, она укажет на то или иное (находящееся рядом) деление. И это как раз в случае точных приборов, у которых деления близко расположены. Для того, чтобы точно считать показания прибора, необходимо смотреть на стрелку строго перпендикулярно плоскости шкалы. Вот как раз "для облегчения нахождения перпендикуляра", для точного считывания значения, под шкалой помещается зеркало. При считывании показаний, смотреть надо таким образом, чтобы стрелка совпала со своим отражением в зеркале, при этом будет считано правильное показание.

По научному определение звучит так - зеркальная полоска в измерительном приборе предназначена для исключения параллакса во время снятия его показаний.

Для измерительных целей очень важно, чтобы значения, которых мы видим на приборе, были максимально точными. Положение измерительной стрелки может быть разным и неточным в зависимости от того, под каким углом и на каком расстоянии мы смотрим на показание прибора. Это называется «параллаксом». Чтобы устранить это и получить максимально точное измерение, снизу основной полосы помещается зеркальная полоса (еще одна полоса). В таких приборах на стрелку надо смотреть так, чтобы конец отраженной стрелки (рис. снизу) совпал с самой (реальной) стрелкой. В таком случае мы может получить показание с минимальной ошибкой при считывании.