Какова длина ультрозвукового сигнала, посланного корабельным гидролакатором, излучающим колебания с частотой v, если, отразившись от айзберга, находивщегося на расстоянии l от корабля, сигнал был принят на корабле черезинтервал времени t ?

v(скорость)=2l/t

λ=v(скорость)/v=2l/tv

жидкость — вещество в состоянии, промежуточном между твердым и газообразным. это аг­регатное состояние вещества, в котором молекулы (или атомы) связаны между собой настолько, что это позволяет ему сохранять свой объем, но недостаточно сильно, чтобы сохранять и форму.

свойства жидкостей. жидкости легко меняют свою форму, но сохраняют объем. в обычных условиях они принимают форму сосуда, в котором находятся.

поверхность жидкости, не соприкасающаяся со стенками сосуда, называетсясвободной повер­хностью.  она образуется в результате действия силы тяжести на молекулы жидкости.

строение жидкостей. свойства жидкостей объясняются тем, что промежутки между их молеку­лами малы: молекулы в жидкостях упакованы так плотно, что расстояние между каждыми двумя молекулами меньше размеров молекул. объяснение поведения жидкостей на основе характера молекулярного движения жидкости было дано советским ученым я. и. френкелем. оно заклю­чается в следующем. молекула жидкости колеблется около положения временного равновесия, сталкиваясь с другими молекулами из ближайшего окружения. время от времени ей удается совершить «прыжок», чтобы покинуть своих соседей из ближайшего окружения и продолжать совершать колебания уже среди других соседей. время оседлой жизни молекулы воды, т. е. вре­мя колебания около одного положения равновесия при комнатной температуре, равно в среднем 10"11  с. время одного колебания значительно меньше — 10~,2-10~13  с.

поскольку расстояния между молекулами жидкости малы, то попытка уменьшить объем жид­кости приводит к деформации молекул, они начинают отталкиваться друг от друга, чем и объ­ясняется малая сжимаемость жидкости. текучесть жидкости объясняется тем, что «прыжки» молекул из одного оседлого положения в другое происходят по всем направлениям с одинаковой частотой. внешняя сила не меняет заметным образом число «прыжков» в секунду, она лишь задает их преимущественное направление, чем и объясняется текучесть жидкости и то, что она принимает форму сосуда.

А якщо ви років 20-так кип’ятите воду в пластиковому чайнику – то ви, може, й раніше помрете від онкології. Від пластику імунітет організму просто знищується. Таким чином, досить просто вживати пластиковий посуд, щоб мати латентний СНІД …

Ну як?

В результаті кипіння від стінок чайника, відшаровуються фрагменти молекул-полімерів, які потім потрапляють у воду, а далі вже в наш організм. Що відбувається з пластмасою далі, можна домислити самостійно.

Якщо ці частинки все-таки розщеплюються, то вони виділяють багато токсинів (згадаймо пластмасу яка горить). Якщо ж вони не розщеплюються відразу, то вони вистилають собою стінки кишечника з часом перетворюючи його в трубку ПВХ. Вся онкологія ШКТ має дуже просте походження.

Зрозуміло, що за один раз ви вводите в свій організм, мізерно мала кількість пластику. Але якщо ви в офісі випиваєте в середньому 2 чашки кави / чаю в день, то кількість пластику всередині вас росте постійно, протягом усього часу поки ви робите у поті чола кар’єру.

Сама ідея з повільно отруйним чайником не нова. Ще за часів колонізації Америки індіанцям продавався (!) Спеціальний багатошаровий оцинкований казанок «для варіння їжі». Він був багатошаровим і зроблений зі сплаву цинку, олова і з домішкою миш’яку. Дуже швидко верхній цинковий шар сходив нанівець і починалося масове отруєння індійців. Самі індійці прозвали цей казанок «Отруйний Казанок» – «Poison Pot».

Можливо, хтось скаже, що це маячня. Можливо! Але це можна перевірити самостійно. Досить винести порожній пластиковий контейнер для їжі на вулицу влітку на сонце та залишити на цілий день . А ввечері відкрити і вдихнути його зміст. Запевняю, ваш ніс вас не обдурить.

Крім того, при голодуванні, коли загострюються смакові рецептори, можна відмінно визначити пластмасовість води на смак з пластикового електрочайника.

Ну і третій варіант. Для тих хто не вірить своєму нюху і смаку. Потрібно мати ваги з точністю до мікрограма. Береться пластиковий стаканчик для води зважується і кип’ятиться хвилин 10-20. Потім його охолоджуєте і знову зважуєте. Якщо вага зменшується, значить частинки пластику перейшли у воду, яку ви п’єте. Якщо у вас є такі ваги і ви зважитеся на такий експеримент, дайте знати про його результати.

Підводячи підсумки…

Потрібно категорично відмовитися в першу чергу від пластикового чайника і бажано від пластикового посуду взагалі! Якщо це неможливо, то не зберігайте тривалий час там рідкі їстівні припаси. Чайник купіть залізний, а продукти зберігайте в скляних банках.