Бетонная плита объемом 2 м3 погружена в воду. какую силу надо приложить, чтобы удержать ее в воде?

f=плотност*g*v=2500*10*2=50 000 h= 50 кh

молекулярна дифузія, або просто  дифузія  — це тепловий рух всіх (у рідині або газі) частинок при  температурах  вище  абсолютного нуля. швидкість цього руху залежить від температури,  в'язкості  рідини і розміру (маси) цих частинок. дифузія пояснює  потік  молекул з області з більш високою їх концентрацією в область з меншою їх концентрацією. після того, як концентрації в обох областях зрівняються, рух молекул не припиниться, але так як вже не буде градієнта концентрації, процес молекулярної дифузії заміниться на процес самодифузії, який виникає з хаотичного руху молекул. в результаті дифузії відбувається поступове перемішування матеріалу, поки розподіл молекул в області не стане однорідним. оскільки молекули ще будуть знаходитися в русі, але рівновага вже буде досягнута, то цей результат молекулярної дифузії називають "динамічною рівновагою". у  термодинамічній фазі  з рівномірною температурою, при відсутності зовнішніх сил, що діють на частинки, дифузійний процес в кінцевому результаті призводять до повного їх перемішування.

розглянемо дві системи; s1  і s2  які мають однакову  температуру  і здатні обмінюватися між собою  молекулами. якщо відбувається зміна  потенціальної енергіїсистеми; наприклад μ1> μ2, де μ - це  хімічний потенціал, потік  енергії  буде відбуватися від s1  до s2, тому що природа завжди віддає перевагу низької енергії та максимальній  ентропії.

Идиффузия, и броуновское движение являются следствием хаотичного теплового движения молекул и потому описываются сходными зависимостями. различие состоит в том, что молекулы в газах движутся по прямой, пока не столкнутся с другими молекулами, после чего меняют направление движения. броуновская же частица никаких «свободных полетов» , в отличие от молекулы, не совершает, а испытывает частые мелкие и нерегулярные «дрожания» , в результате которых она хаотически смещается то в одну, то в другую сторону. диффузию наблюдать намного проще, чем броуновское движение, капнув каплю окрашенного раствора, например, чернил, в стакан с горячей водой. с броуновским двиэжением сложнее - его видно только вооруженным глазом. в 1908 перрен начал количественные наблюдения за движением броуновских частиц под микроскопом. он использовал изобретенный в 1902 ультрамикроскоп, который позволял обнаруживать мельчайшие частицы рассеянию на них света от мощного бокового осветителя. крошечные шарики почти сферической формы и примерно одинакового размера перрен получал из гуммигута – сгущенного сока некоторых тропических деревьев (он используется и как желтая акварельная краска) . эти крошечные шарики были взвешены в глицерине, содержащем 12% воды; вязкая жидкость препятствовала появлению в ней внутренних потоков, которые смазали бы картину. вооружившись секундомером, перрен отмечал и потом зарисовывал (конечно, в сильно увеличенном масштабе) на разграфленном листе бумаги положение частиц через равные интервалы, например, через каждые полминуты.