Яка виштовхувальна сила діє на металеву деталь об'ємом 0 цілих 0 5 м кубічних наполовину занурене у газ ? Густина газу 800 кг на метр кубічний

Шви́дкість — фізична величина, що відповідає відношенню переміщення тіла до проміжку часу, за який це переміщення відбувалось. Швидкість — величина векторна, тобто вона має абсолютну величину і напрямок.

Швидкість



Так як відбувається неперервна зміна напрямку руху, коли гоночні машини рухаються по криволінійній доріжці, їх швидкість не є сталоюСимволи:{\displaystyle \mathbf {v} }Одиниці вимірюванняРозмірність:L T−1Одиниці вимірювання:м/с; m/s Швидкість у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Швидкість (значення).



Змагання на швидкість двох футболістів

Швидкість, як векторна величина здебільшого позначається літерою {\displaystyle \mathbf {v} } або {\displaystyle {\vec {v}}}, а коли йде мова тільки про кількісне значення швидкості — {\displaystyle v} (від лат. Velocitas — швидкість).

У системі СІ швидкість (точніше її абсолютна величина) вимірюється в метрах за секунду — м/с. В системі СГС одиницею вимірювання швидкості є сантиметр за секунду — см/с. В повсякденному житті найпрактичнішою одиницею вимірювання швидкості є кілометр на годину — км/год. В певних областях людської діяльності чи країнах використовуються специфічні одиниці швидкості, як, наприклад, вузол чи фут за секунду.

У науці використовується також швидкість у широкому сенсі, як швидкість зміни будь-якої величини (не обов'язково радіус-вектора) в залежності від іншої (частіше зміни у часі, але також у просторі або будь-якої іншої). Так, наприклад, говорять про кутову швидкість, швидкість зміни температури, швидкість хімічної реакції, групову швидкість, швидкості зʼєднання тощо. Математично швидкість характеризується похідною функції.

Механические явления происходят с разными физическими объектами, они по-разному проявляются. Конкретных примеров механических явлений бесконечное множество, и даже простое их перечисление невозможно. Для научного описания механических явлений учёные выделяют в них общие черты (свойства) , характеризуют их физическими величинами, и затем с их описывают любое механическое явление. К средствам описания физических явлений относятся, кроме того, модели, законы, принципы.

Механические явления
1.1.1. Солнечный восход и ярко освещённое днём небо; лунная ночь; звёздное небо: всё это прекрасно как «выражение спокойного торжества, вечной победы светлого начала над хаотическим смятением, вечного воплощения идеи во всём объёме материального бытия» .
1.1.2. Облака, озарённые солнцем, северное сияние; радуга; спокойное море, отражающее небо; освещённые благородные металлы и драгоценные камни: все эти явления прекрасны, так как в них материя оказывается в некоторой степени просветлённой, то есть воплощает в себе идеальное начало.
1.2. Жизнь — это «игра или свободное движение частных сил и положений, объединённых в индивидуальном целом» . Когда неорганические явления своей игрой и движением уподобляются жизни, они также становятся прекрасными. Есть две разновидности движения неорганических явлений, уподобляющего их жизни: свободная игра и грозная борьба. Поэтому прекрасны: текущая вода (ручей, горная речка, водопад) ; волнующееся море; гроза. Звуки в неживой природе также могут быть прекрасными, если выражают идею. Таков, например, шум города.