Приведите примеры поверхностей диффузно отражающих световые лучи. Представьте себе зеркальный экран в кинотеатре. Все ли зрители одинаково хорошо увидят изображение на нем?

Последовательное соединение:

R(3,4)=R3+R4=5+5=10 Ом.

Параллельное соединение:

R(3-5)={R3*R(4,5)}:{R3+R(4,5)}=(5*10):(5+10)=3,(3)≈3,3 Ом.

Последовательное соединение:

Rобщ=R1+R2+R(3-5)=5+5+3,3=13,3 Ом.

Сила тока:

I=I1=I2=U/Rобщ=24:13,3=1,804...≈1,8 A.

Падения напряжений и силы токов:

U1=U2=I*R1=I*R2=1,8*5=9 B.

U5=U-U1-U2=24-18=6 B;

I5=U5:R5=6:5=1,2 A;

I3=I4=U5:R(3,4)=6:10=0,6 A; [I3=I4=I-I5=1,8-1,2=0,6 A]*

U3=U4=I3*R3=I4*R4=0,6*5=3 B.

Объяснение:

Формулы:

-последовательного и параллельного соединений

резисторов;

-закона Ома для участка эл.цепи.

Зміни, що відбуваються в розвитку людства, вражають. Буквально на очах одного-двох поколінь технічний і навіть побутовий ландшафт нашого буття змінився кардинально, що цілком спирається на відкриття в науці. Це визнав і Президент США Барак Обама, який у квітні ц.р., виступаючи перед членами НАН США, заявив, що “усі цивілізаційні завоювання людства зобов’язані науці” і що “наука нам потрібна як ніколи раніше”. Якщо порівнювати розвиток вже самої науки як окремої галузі впродовж її історії, що по суті налічує не більше 300-400 років, то стає очевидним, що він лише прискорюється. Особливо помітним це прискорення стало у другій половині минулого століття, і немає жодних сумнівів, що в найближчому майбутньому воно, як мінімум, не загальмується. При цьому гігантськими кроками йде накопичення і необхідність обробки величезних обсягів різноманітної інформації, що не дозволяє в одній, навіть відносно великій, статті спробувати хоча б приблизно відповісти на питання: а що ж нас чекає в столітті, в яке людство тільки-но вступило?

На нього важко відповісти і в тому випадку, якщо мова йде лише про одну із наук, проте я ризикну поділитися з молоддю, що читає “Київський політехнік”, своїми думками щодо фізики. На це мне надихає велика власна віра в непереборну силу науки, яка давно, прямо за висловом Карла Маркса, перетворилась у найпотужнішу продуктивну силу. Якщо ж порівнювати роль тієї чи іншої природничої науки, то досить легко переконатися, що провідне місце серед них, безумовно, посідає фізика. Такий висновок випливає з того, що вона серед усіх природничих наук найбільш фундаментальна, або така, що вивчає найглибші та найзагальніші закони природи. Відкриті нею (або, точніше сказати, фізиками) закономірності лежать в основі і хімічних, і біологічних, і геологічних, і космологічних процесів.