У циліндрі під поршнем міститься 100 г азоту за температури 170С. Під час ізобарного нагріву до температури 370С він отримав від нагрівника 2 кДж теплоти. Визначити зміну внутрішньої енергії газу.

Працями вчених XVIII ст. було доведено, що при здійсненні механічної роботи виникає теплота. Але який кількісний зв’язок між ними? Чи завжди треба затратити одну і ту ж кількість роботи (і яку саме), щоб отримати одиницю кількості теплоти? Відповідь на ці питання шукали багато вчених в першій половині XIX ст. Закон збереження енергії відкрив в середині 19 століття німецький вчений Р.Майер, англійський учений Д.Джоуль. А найбільш точне формулювання закону було надане в працях німецького вченого Г. Гельмгольца.

Объяснение:

Під час перебування в тропіках в якості суднового лікаря Майер при епідемії легеневих захворювань лікував моряків звичайним в той час методом: рясним кровопусканням з вени руки. Він звернув увагу на те, що колір венозної крові значно світліше, ніж при плаванні в північних широтах. Її можна сплутати з артеріальною. Між різницею температур тіла і навколишнім середовищем і ступенем окислення крові існував очевидний зв’язок. Звідси Майер зробив висновок про зв’язок між споживанням їжі і утворенням теплоти в організмі. У 1847 р вийшла в світ робота німецького вченого Германа Гельмгольца. На основі відомих наукових даних він теоретично досліджував перетворення енергії в багатьох механічних, теплових, електричних, світлових і хімічних процесах і сформулював закон перетворення і збереження енергії як загальний закон природи. Цей найважливіший закон природи відкритий зусиллями вчених багатьох країн. Відкриття закону збереження енергії вплинуло не тільки на розвиток фізичних наук, а й на філософію.

Сонячна енергія — це енергія від Сонця у формі радіації та світла.

Вона  керує кліматом та погодою, а також є основою життя.

Технології, що використовують теплову енергію Сонця, можна застосовувати для нагрівання води, охолодження приміщень і генерації технологічної теплоти.

Сонячна енергія використовується з VI століття до нашої ери. Вигнуті дзеркала з блискучого металу використовувалися для фокусування сонячних променів з метою розпалювання вогню. Вони називались yang-suis – сонячні запальники, або ж палючі дзеркала.

За наявності резервного батарейного живлення сонячна енергія може подавати електроенергію цілодобово, навіть у хмарний день або вночі.