За до якого приладу можна одержати електромагнітні коливання і як

Найпростішим пристроєм, в якому досить просто можна гати електромагнітні коливання, є електричне коло, що складається з котушки індуктивністю L та конденсатора ємністю С . Зрозуміло, що провідник, з якого виготовлено котушку, має й активний опір R, але спочатку ми ним нехтуватимемо. Щоб легко можна було гати за змінами напруги на обкладках конденсатора, до яких під'єднано вольтметр V, коливання мають бути досить повільні. Тому в такому пристрої використовують котушку значної індуктивності (наприклад 25 Гн) і конденсатор великої ємності (1000—2000 мкФ). Вольтметр беруть з нульовою поділкою посередині шкали.

Коли замкнути ключ К, то конденсатор С зарядиться від джерела постійного струму Е і вольтметр покаже напругу на його обкладках. Від'єднуємо джерело від досліджуваного кола. Вольтметр покаже наявність коливань напруги, які швидко припиняються. Значення і знак напруги на обкладках конденсатора змінюються, що засвідчує періодичне перезаряджання обкладок конденсатора.

Отже, можна дійти висновку, що коли систему вивести зі стану рівноваги (зарядити конденсатор від стороннього джерела), то після від'єднання джерела в колі відбуватимуться коливання напруги U і пов'язаного з напругою простим співвідношенням заряду q = CU.

Объяснение:

Попробуем записать уравнения движения для этих тел:

 

Пусть, например, первое тело будет двигаться вдоль оси Х, а второе тело против. Подставим в эти уравнения известную начальную скорость υ₀ = 0 и ускорение a = 2 м/с². Тогда уравнения движения примут следующий вид:  

Для первого тела:

 

Для второго тела:

Оно движется ускоряясь против оси Х, поэтому проекция ускорения на ось отрицательная.  

Можно заметить, что уравнения для перемещения тел и для их скорости почти идентичны. Только одно из тел будет двигаться вдоль оси (с положительной скоростью и ускорением), а другое против (с отрицательной скоростью и ускорением).  

Так как тела начали движение одновременно, к моменту встречи они успеют развить одинаковую по модулю, но противоположную по знаку скорость. В этом легко убедиться, если попробовать подставлять разные значения времени в уравнения для скорости тел.

Подвижный блок дает двойной выигрыш в силе. И если бы КПД и вес механизма равнялись бы нулю, то к веревке надо было бы приложить силу F = mg/2 = 40*10/2 = 200 Ньютонов.  Но так как механизм имеет некоторый вес и КПД меньше 1 то дополнительно приходится прикладывать силу = 250 - 200 = 50 Ньютонов.
 Используя те данные, которые даны в задаче, ответить точно какой КПД и чему равен вес механизма, нельзя. Можно узнать, какой будет КПД, если масса механизма, например, = 2 кг. Тогда вес механизма = 2*10 = 20 Ньютонов. Значит, что бы поднять груз с механизмом надо приложить силу 200 +20/2 = 210 Н. А приложили 250. Значит КПД = 210/250 = 0,84