Выберите море, границами которого является течение: на западе и севере - северо-атлантическое, на востоке - канарское, на юге - северное пассатное: а) карибское море; б) ионическое море; в) саргассово море;

Саргасово море.  просторы атлантического океана, ближе к материку северной америки, между 20 и 40 гр. с. ш. имеют форму гигантского эллипса светло-зеленого цвета. это единственное в своем роде чудо природы — саргассово море, берегами которого является не суша, как обычно, а большие океанические реки-течения: на западе и севере — северо-атлантическое, на востоке — канарское, на юге — пассатное, движущиеся кругообразно по часовой стрелке.  действуя как своеобразные водоразделы или плотины, течения не поверхностным саргассова моря смешиваться с более холодными северной атлантики.  но в отличие от обычных сухопутных берегов, которые ограничивают моря, эти водные «берега» из-за непостоянства морских течений в различные времена года претерпевают значительные перемещения, то есть «путешествуют». поэтому и площадь саргассова моря изменяется в пределах от 8,5 до 4 млн. кв. км.  другая особенность саргассова моря состоит в том, что оно, подобно гигантскому лугу, затопленному среди океана, покрыто таким количеством плавучих морских водорослей, какого больше нет нигде в другом месте земного шара.

Саванны и редколесья расположены в экваториальном, субэкваториальном, субтропическом и тропическом климатических поясах.  экваториальный климат — климат влажных лесов экваториального пояса со слабыми ветрами, малыми годовыми колебаниями температур (24-28 °с на уровне моря) и обильными осадками (от 1,5 тыс. до 5 тыс. мм в год), более или менее равномерно в течение всего года.  пониженное давление, обильные тропические дожди, высокая температура но без засушливых периодов условия для произрастания влажноэкваториальных лесов и возделывания ценных тропических культур (саговая и кокосовая пальмы, бананы, ананасы, какао. экваториальный климат распространён на обширной территории экваториальной африки, в бассейне амазонки в южной америке, местами в центральной америке и индонезии. сходные климаты, но под воздействием иных циркуляционных процессов формируются также в особых условиях рельефа в пределах соседних районов с экваториальных муссонов климатом.  субэкваториальные пояса - природные пояса северного и южного полушарий, между экваториальным и тропическим поясами. климат субэкваториальных поясов характеризуется господством экваториальных муссонов с сухой зимой и влажным летом, температура постоянно высокая. в субэкваториальных поясах  - на суше выделяются зоны саванн и редколесий и субэкваториальных муссонных смешанных лесов.  - поверхностные воды океанов в течение всего года имеют температуру около 25 град.с, соленость, близкую к норме. зоны субэкваториальных муссонных лесов - природные зоны субэкваториальных поясов в центральной и южной америке, африке, на юге азии и северо-востоке австралии. в этих зонах:   - климат характеризуется господством экваториальных муссонов;   - сухой сезон длится 2.5-4.5 месяца;   - почвы - красноцветные латеритные;   - смешанные листопадно-вечнозеленые и листопадные леса. 

  горох овочевий - одна з найхолодостійкіших овочевих культур. сходи його на поверхню ґрунту з’являються за температури 4°с. короткочасне зниження температури повітря до мінус 4-6°с нешкідливе для рослин. при з’явленні сходів сім’ядолі на поверхню ґрунту не виносяться. при пошкодженні сім’ядолей рослини  гинуть, тому пересаджувати рослини  гороху не можна.низькі температури після з’явлення сходів у межах 8-12°с позитивно впливають на ріст кореневої системи та асиміляційного апарату. однак, за температури повітря менше 15°с затримується квітування. оптимальна температура для росту і розвитку рослин  гороху знаходиться в межах 18-20°с. мозкові сорти  гороху менш пристосовані до низьких температур. вони краще формують урожай за температури 20-22°с.високі температури ґрунту (10-16°с) під час з’явлення сходів  гороху негативно впливають на подальший ріст і розвиток кореневої системи, і вона відстає від надземної. рослини ростуть повільно, прискорюється квітування та формуються дрібні боби з малою кількістю зерен.у зв’язку з тим, що  горох вимагає для свого росту і розвитку невисоких температур повітря і ґрунту, в україні найвищі врожаї його одержують в районах лісостепу, полісся та західних областей. вимоги до світла.  рослини  гороху досить вимогливі до світла. при його нестачі вони витягуються, листки їх набувають світло-зеленого забарвлення, послаблюються процеси фотосинтезу. утворення бобів та зерна в них уповільнюється та затримується, внаслідок чого продуктивність рослин знижується. загущення рослин у посівах також негативно позначається на врожайності  гороху. вони витягуються, листки передчасно жовтіють та відмирають. у зв’язку з тим, що в південних районах у літній період температури ґрунту та повітря підвищені, а тривалість дня коротша, ніж в умовах полісся, вегетаційний період рослин затримується. при штучному і тривалості дня до 10  годин деякі сорти  гороху не зацвітають. вимоги до вологості ґрунту.  оптимальна вологість ґрунту для росту та розвитку рослин  гороху знаходиться в межах 80% нв. найбільшу потребу у вологості ґрунту рослини проявляють за 15-20 днів до квітування та масового зав’язування бобів. тому в цей період у південних районах україни рослини потрібно 2-3 рази поливати. нестача вологи в зазначений період призводить до значного зниження врожайності. коренева система  гороху не переносить близького залягання ґрунтових вод, а також перезволоження орного шару ґрунту. на таких ґрунтах коренева система його швидко відмирає, рослини передчасно жовтіють та відмирають.