Изотермы среднегодовой температуры в антлантическом океане для каждого климатического пояса

Разнообразие климатических условий на поверхности атлантического океана определяется его большой меридиональной протяжённостью и циркуляции воздушных масс под воздействием четырёх главных атмосферных центров: гренландского и антарктического максимумов, исландского и антарктического минимумов. кроме того, в субтропиках постоянно действуют два антициклона: азорский и южно-атлантический. сильное влияние на климат оказывают сезонные зимние антициклоны: канадский, азиатский, южно-африканский и южно-американский.  наибольшее влияние на температурный режим атлантического океана оказывает не только его большая меридиональная протяжённость, но и водообмен с северным ледовитым океаном, морями антарктики и средиземным морем. для поверхностных вод характерно их постепенное охлаждение по мере удаления от экватора к высоким широтам, хотя наличие мощных течений обуславливает значительные отклонения от зональных температурных режимов.  мощными носителями тепловой энергии выступают круговые поверхностные течения, расположившиеся по обе стороны от экватора: таковы, например, северное и южное пассатные течения. холодные воды несёт канарское течение, а также течение западных ветров. в атлантическом океане существует несколько ярусов глубоководных течений. температура поверхностных вод на экваторе летом (в августе на севере, в феврале на юге) — 26 °c, а зимой (февраль на севере, август на юге) — 27 °c. на 60° с.ш. — от 0 °c у берегов северной америки до 7 °c на востоке; а на 60° ю.ш. — 1 °c. средний показатель — 16,5 °c. наибольшая солёность поверхностных вод в открытом океане наблюдается на экваторе — 38 ‰ (максимум в средиземном море — 39 ‰); в остальных климатических зонах она на 1-3 ‰ ниже. средний показатель солёности составляет 35,4 ‰.  на просторах атлантики представлены все климатические пояса планеты. для тропических широт характерны незначительные сезонные колебания температуры (средний показатель — 20 °c) и обильные осадки. к северу и югу от тропиков расположены субэкваториальные пояса с более заметными сезонными (от 10 °c зимой до 20 °c летом) и суточными колебаниями температур; осадки здесь преимущественно летом. частое явление в субэкваториальной зоне — тропические ураганы. в этих чудовищных атмосферных вихрях скорость ветра достигает нескольких сотен километров в час. самые мощные тропические ураганы свирепствуют в карибском бассейне: например, в мексиканском заливе и на островах вест-индии. вест-индские тропические ураганы формируются в западной части океана в районе 10-15° с.ш. и перемещаются к азорским островам и ирландии. далее к северу и югу следуют зоны субтропиков, где в самом холодном месяце температура понижается до 10 °c, а зимой холодные воздушные массы из полярным областей низкого давления приносят обильные осадки. в умеренных широтах средняя температура самого тёплого месяца держится в пределах 10-15 °c, а самого холодного −10 °c. здесь также отмечают значительные суточные перепады температур. для умеренного пояса характерны достаточно равномерно в течение года осадки (около 1 000 мм), достигающие максимума в осенне-зимний период, и частые свирепые штормы, за что южные умеренные широты прозваны «ревущими сороковыми». изотерма 10 °c определяет границы северного и южного приполярных поясов. в северном полушарии эта граница проходит в широкой полосе между 50° с.ш.(лабрадор) и 70° с.ш.(побережье северной норвегии). в южном полушарии приполярная зона начинается ближе к экватору — примерно 45-50° ю.ш. самая низкая температура (-34 °c) была зарегистрирована в море уэдделла.  (w)

В ХІ столітті імперія Шривіджая займала майже всю Суматру та ближні острови. В 1377 році імперію завоювала імперія Меджепегіт з Яви. Перші європейці — спершу португальці, а потім і голландці та англійці торгували, воювали та встановлювали форти на узбережжі Суматри близько XVI століття. Англо-голландські договори 1824 та 1871 років фактично скасовували англійські зазіхання на Суматру і, завдяки економічній експлуатації та адміністративному умінню, голландці поступово захопили владу над усім островом, а у внутрішніх регіонах, до XIX століття. Голландці захопили північний регіон Ачех тільки на початку ХХ століття після 30 років боротьби. Під час Другої Світової Війни Суматру окупували японці, а в 1950 році острів став частиною Індонезії.

Після незалежності жителі Суматри часто висловлювали незадоволення центральним урядом через фінансові та політичні проблеми, часто у формі повстання чи інших місцевих рухів. Значного напруження зазнала ситуація в Ачесі, де збройні конфлікти час від часу спалахували з 1990 року між сепаратистами та індонезійськими військами. Острів зазнав страшного природного лиха в кінці 2004 року, коли велике цунамі в Індійському океані, спричинене серйозним землетрусом недалеко від узбережжя Ачеху, залило низинні райони північного узбережжя Суматри і сусідніх островів та призвело до великої кількості жертв і значного руйнування.

Євразія- найбільший материк на Землі. Вона займає 1/3 всієї суші. Плошщадь дорівнює 53,4 млн. Км2. Утворюють її дві частини світла-Європа і Азія. Умовну межу між ними прийнято проводити уздовж Уральських гір., Морський кордон проходить по Чорному й Азовському морях, а також протоками, що з'єднує Чорне і Середземне море. Назва «Європа» прийшло з легенди про те, що у фінікійського царя Агенора була дочка Європа. Всемогутній Зевс полюбив її, перетворився на бика і викрав. Він відвіз її на острів Крит. Там Європа вперше ступила на землю тій частині світу, яка з тих пір носить її ім'я. Азія-позначення однієї з провінцій на схід від Егейського моря, так називалися скіфські племена до Каспію (азії, Азіа). Берегова лінія дуже порізана і утворює велику кількість півостровів і заток. Найбільш великими півостровами є Аравійський і Індостан. Омивається материк водами Тихого, Атлантичного, Північного Льодовитого і Індійського океанів. Утворені ними моря найбільш глибокі на сході і півдні материка. У дослідженні материка брали участь вчені і мореплавці багатьох країн. Особливого значення набули дослідження П. П. Семенова-Тянь-Шанського та Н.М. Пржевальського. Рельєф Євразії складний. Материк значно вище інших. У Гімалайських горах розташована найвища гора світу-Джомолунгма (Еверест) заввишки 8848 м. 14 вершин Євразії перевищують найвищі вершини інших материків. Рівнини Євразії відрізняються величезними розмірами і тягнуться на тисячі кілометрів, найбільші з них: Східно-Європейська, Західно-Сибірська, Середньосибірське плоскогір'я, Гангська, Східно-Китайська. На відміну від інших материків, центральні райони Євразії зайняті горами, рівнини ж займають прибережні території. В Євразії знаходиться також найглибша сухопутна западина: берег Мертвого моря розташований на 395 метрів нижче рівня океану. Така різноманітність рельєфу можна пояснити тільки історичним розвитком материка, в основі якого лежить Євразійська плита літосфери. На ній розташовуються давніші ділянки земної кори -платформи, до яких приурочені рівнини, і зони складчастості, які поєднали ці платформи, розширивши площу материка.