Определить положение альпы анды атлас гималаи с вершиной джомолунгма эверест

Гималаи -28 с.ш. и 87 в.д. альпы-45 сш и 7 в.д. атлас-32 с.ш. и 8 з.д анды-33 ю.ш. и 70 з.д.

Ста́лий ро́звиток (англ. Sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задовільненням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Як сформулювала визначення сталого розвитку у своїй доповіді Комісія Брундтланд, це "розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власнИ

Вступ

Ряд теоретиків і прихильників сталого розвитку вважають його найперспективнішою ідеологією 21 століття і навіть усього третього тисячоліття, яка, з поглибленням наукової обґрунтованості, витіснить усі наявні світоглядні ідеології, як такі, що є фрагментарними, неспроможними забезпечити збалансований розвиток цивілізації.

Сталий розвиток — це систематично керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їх результати та вибрати найбільш оптимальний.

Водночас з'явились дослідження американського вченого Н. Джорджеску-Рогена, який пов'язує розвиток економіки з природними обмеженнями та робить спроби поєднати термодинаміку з економікою довкілля. Дослідження Н. Джорджеску-Рогена проводились незалежно від К. Боулдинга, який у 1966 р. був визнаний за обґрунтування довкільних проблем принципу рівноваги речовини, а також від Г.Айреса і Л.Кохрсена, які використовували підхід балансу матеріалів та вхідних і вихідних системах[2].

Варто відзначити, що досягнення оптимального варіанту розвитку декларують ряд країн, у кожної країни свій шлях розвитку. В одних цей шлях «тільки починається, у інших вже розпочався, треті вже стали на шлях сталого економічного розвитку (США, Японія, країни Європейського Союзу)»[3]. Існує багато і таких країн, яким не до сталого розвитку і вони його не сприймають. На перше місце вони ставлять одну стратегічну мету — вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються до інших держав та їхніх регіонів. Досягти сталого розвитку регіонів надзвичайно важко, адже близьке сусідство з іншими державами формує загрозу екологічної небезпеки, а глобалізація, що стрімко набрала обертів, сприяє утворенню та загостренню економічних та соціальних небезпек, що зрештою торкаються регіонального розвитку.

Зелена економіка

Windmills D1-D4 (Thornton Bank).jpg

Концепції

Зелена економіка Відновлювана енергетика Енергетична ієрархія Енергозбереження Енергоефективність Економіка природокористування

Політики

Збір за забруднення довкілля Податок Піґу

Динаміка

Зелений парадокс Зелені (політика)

Обмеження вуглецевих викидів

Низьковуглецева економіка Торгівля викидами Зелений тариф Вуглецевий слід

Сталий розвиток

Сталий розвиток Індикатори сталого розвитку Стабільне місто Сталий туризм

Ефективне використання ресурсів

Ощадливе виробництво

пор

Особливості перекладу

Термін «сталий розвиток» є офіційним українським відповідником англійського терміну «англ. sustainable development», дослівний переклад якого з урахуванням контексту може бути «життєздатний розвиток» а за сенсом — «самопідтримуваний розвиток», інколи цей термін тлумачать як всебічно збалансований розвиток. За визначенням Комісії ООН зі сталого розвитку, його мета — задовольняти потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Теорія сталого розвитку є альтернативою парадигмі економічного зростання, яка ігнорує екологічну небезпеку від розвитку за екстенсивною моделлю.[4]

Парадигма

Триєдина концепція стійкого розвитку

Парадигма сталого розвитку містить вимоги до захисту довкілля, соціальної справедливості, відсутності расової та національної дискримінації і спрямована на підвищення рівня життя населення. У країнах, де на державному рівні зазначені вимоги ігноруються, в поняття сталого розвитку намагаються вкласти «зручний» зміст, вихолощуючи справжній. Так, в Україні термін «сталий розвиток» часто вживають для означення лише неухильного зростання економічних показників країни, її регіонів, міст, сіл і окремих галузей економіки. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання й праці людей. Таке тлумачення терміну розкритиковане Ґ. Дейлі і є не лише грубою помилкою, а і його профанацією.

соленостью называют количество растворенных твердых ми­неральных веществ (солей), выраженное в граммах, в 1 кг мор­ской воды. тысячная доля целого называется промилле и обозна­чается значком %о. например, если соленость океанской воды 35 %о , то это значит, что в 1 кг (1000 г) этой воды содержится 35 %о (промилле) растворенных веществ.

соленость — одна из главных характеристик морской воды; ее величина выражает степень концентрации всех раство­ренных в воде веществ (в основном солей).

величина солености в том или ином районе мирового океана зависит от ряда факторов: от притока пресных вод и количества атмосферных осадков, интенсивности испарения воды, образо­вания и таяния льдов и процессов перемешивания вод.

при испаре­нии соленость морской воды увеличивается, так как соли остают­ся в растворе. при таянии морских льдов соленость уменьшается, поскольку морские льды, как правило, имеют меньшую соле­ность, чем соленость окружающих вод.

при образовании морских льдов соленость увеличивается в связи с тем, что в лед пере­ходит только часть солей.