Что имел в виду известный а. и. воейков, когда писал: «решающим фактором в pacпределении населения является не столько окружающая человека среда, сколько сам человек»

Відповідь:

Води суходолу включають поверхневі води (річки, озера, болота, льодовики, штучні водойми та канали) та підземні. Поверхневі води складають незначну частку гідросфери Землі – приблизно 0,02 %. Проте ці води найбільш активно використовуються людиною. Живлення річок. Річки живляться дощовими, талими сніговими і льодовиковими та підземними водами. Від джерела живлення залежить кількість води і зміна її рівня в річці. Переважно дощовими водами живляться річки в районах із жарким і вологим кліматом. Таке живлення мають найбільш повноводні річки земної кулі – Амазонка і Конго. Рівень води в них майже не змінюється, оскільки рясні дощі випадають в їх басейнах цілий рік. Талими сніговими і льодовиковими водами живляться річки, витоки яких знаходяться високо в горах, де вершини вкриті льодовиками. Найвищий рівень води в цих річках – влітку, коли тануть льодовики. Таке живлення має Амудар’я. Є річки, що мають мішане живлення: і дощовими, і талими сніговими, і підземними водами. Таке живлення мають  річки помірних широт. Взимку, коли вони вкриті кригою, єдине джерело живлення – виходи підземних вод в їх руслах. Навесні вони поповнюються талими сніговими водами, а влітку – дощовими і підземними. Отже, живлення річок залежить від клімату територій, якими вони течуть. Найповноводнішою річкою на Землі є Амазонка, яка має переважно дощове живлення. Щосекунди вона виносить в Атлантичний океан 120 тис. м3 води. Така кількість води вмістилася б у 1500 залізничних цистерн.

Пояснення:

Западно-Сибирская равнина.

Протяженность равнины с севера на юг составляет 2500 километров, с запада на восток – на севере – 800 км., на юге – 1900 км. Равнина имеет форму трапеции, основание которой находится на юге.

Равнина расположена в азиатской части материка Евразия. С запада равнину ограничивают Уральские горы, с востока – Среднесибирское плоскогорье. На севере Западно-Сибирская равнина доходит до Карского моря, а на юге – до Казахского мелкосопочника.

Поверхность ровная. Перепады высот незначительные. В Центральной и северной частях равнины располагаются самые низкие участки, имеющие высоту от 50 до 100 метров над уровнем моря. По краям, с запада, юга и востока имеются небольшие возвышенности с высотами до 200-250 метров.

На территории равнины находится Западно-Сибирский нефтегазоносный бассейн, где в промышленных масштабах ведется добыча нефти и газа. В районе Ханты-Мансийска имеются крупнейшие в России запасы сланцевой нефти