Конго має досить складний режим. більшість притоків характеризуються переважанням осіннього стоку: на притоках із водозабором в північнійпівкулі максимальний підйом водиспостерігається у вересні-листопаді, у південній — в квітні-травні. в середній та особливо у нижній течії сезонні коливання стоку в значній мірі згладжені через рівномірні поступання в річку вод її приток, оскільки великі частини басейну річки лежать вище і нижче екватора і принаймні в одній частині річки триває сезон дощів[12]. відтак, з усіх великих річок планети конґо відрізняється найбільшою природною зарегульованістю. максимальні паводки спостерігаються у верхній течії — в листопаді-грудні, у середній та нижній — в травні-червні та у листопаді-грудні. пересічні витрати води становлять 46 тис. м³/с, максимальні 75 тис. м³/с, мінімальні 23 тис. м³/с. середньорічний стік води — 1 450 км³. величезні маси води, що виносяться до океану, опріснюють його на 75 км від берега. твердий стік становить приблизно 50 млн. т за рік.
АркадьевичБундин789
24.06.2022
Сітка річок на континенті розміщена дуже нерівномірно. величезні простори сахаризовсім позбавлені постійних водотоків, в приекваторіальній смузі — густа сітка повноводних річок з широкими долинами. частина території а. належить до області внутр. стоку (пд. сахара, калахарі). річки а. належать до басейну атлантичного ок. (р. ніл — найбільша в африці, в нижній течії перетинає сахару і впадає в середземне море, р. нігер — впадає в гвінейську затоку, р. конго — найбільш повноводна в африці) та до бас. індійського ок. (р. замбезі). ріки а. протікають через різні кліматичні обл. і характеризуються складним режимом. профіль рівноваги русла їх здебільшого невироблений, багато порогів і водоспадів (пороги на р. нілі, водоспади стенлі і лівінгстона на конго, 72 водоспади на замбезі, найбільший з яких — водоспад вікторія). озера зосереджені в сх. африці. більшість з них тектонічного походження (танганьїка, ньяса, рудольфа, альберта, ківу, едуарда). найбільше озеро а. — вікторія (69,4 тис. км²). воно займає прогин давнього . в посушливих районах африки є багато безстічних, мілководних озер, що часто змінюють свої обриси (чад, нгамі, «шотти» в атлаських горах).