Почему каждый четвёртый год на земле длиннее трёх предыдущих на одни сутки ?

Чорне море – це великий природний комплекс, що має свої специфічні природні умови і природні ресурси.

    Фізико-географічне положення та берегова лінія

   Чорне море є внутрішнім і належить до басейну Атлантичного окану.    

Воно з’єднане з Середземним морем через протоки Босфор і Дарданелли. Площа поверхні – близько 422 тис. км².

   Чорне море омиває південні береги України і ще п’яти країн: Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії та Росії. Довжина берегової лінії становить 4090 км, з яких у межах України – 1540 км. У Чорне море впадають великі річки, які сильно опріснюють воду. При впадінні в море річки утворили біля північного і західного узбережжя багато лиманів. Окремі лимани використовують як джерела лікувальних грязей і кухонної солі.

   З Азовським Чорне море сполучене вузькою (від 4,5 км до 15 км) Керченською протокою. Її протяжність – 45 км. Через протоку у 1944 р. було зведено міст, а менше ніж за рік він зруйнувався: його опори пошкодили крига і штормові хвилі. Міст не відновили, а через кілька років сполучення організували завдяки поромній переправі. Фарватер протоки перетинають рифи, мілина, коси, тому її глибина лише 2–7 м. Кораблі ходять спеціально проритим каналом.

  Українські береги моря слаборозчленовані, переважно низовинні. В окремих місцях – урвисті. З великих заток вирізняються Каркінітська, Каламітська, Феодосійська та Одеська. Є багато невеликих бухт, оточених косами, які використовують для причалювання кораблів. Островів у Чорному морі мало, всі вони в узбережній смузі.

    На Кримському півострові є багато мисів – ділянок суходолу, що гострим кутом врізаються в море. Найвідоміші з них: Сарич – найпівденніша точка нашої держави; на західному узбережжі півострова – Тарханкут і Херсонес; на південному сході – Меганом та Опук.

Арави́йский полуо́стров

крупнейший в мире полуостров, площадью около 3,25 млн км². Расположен в Юго-Западной Азии.

На востоке омывается водами Персидского и Оманского залива, на юге — Аравийским морем и Аденским заливом, на западе — Красным морем. Северная граница полуострова проводится приблизительно по параллели 30° северной широты, соединяющей северные оконечности Персидского залива и залива Акаба.

Иногда эту границу проводят по государственным границам Саудовской Аравии с Иорданией и Ираком[3]. Вытянут по меридиану на 2 тыс. км и по широте на 2,8 тыс. км[4]. Берега прямолинейные, слабо расчленены, удобных бухт мало[4]. В геологическом отношении полуостров образует Аравийскую плиту, бывшую некогда частью африканской континентальной массы. Аравийский полуостров почти полностью покрыт песчаными и каменистыми (хамады) пустынями (Большой Нефуд, Руб-эль-Хали и др.)[4]. Высшая точка Аравийского полуострова — гора Эн-Наби-Шуайб (3660 м.)[5].

На Аравийском полуострове и сопредельных островах расположены современные государства Бахрейн, южные части Ирака и Иордании, Йемен, Катар, Кувейт, ОАЭ, Оман и Саудовская Аравия (занимает 80 % полуострова). В непосредственной близости к Аравийскому полуострову расположены Египет, Израиль, Ливан, Иордания и Сирия[5].

Объяснение: