Какие коренные изменения произошли в россии после присоединения в 16 веке казанского и астраханского ханств?

Решающему наступлению на казань предшествовала длительная военная и дипломатическая подготовка. весной 1551 г у места впадения реки свияги в волгу был построен город-крепость свияжск, имевший в качестве военной базы большое значение в борьбе за казань. в самой казани вспыхнули новые усобицы между отдельными группировками феодалов, усилилось недовольство народных масс и части местной знати политикой крымских ставленников.ивану iv удалось расколоть коалицию мусульманских правителей и привлечь на свою сторону ногайского мурзу исмаила. в июне 1552 г. начался решающий поход на казань. во главе армии, насчитывавшей до 150 тыс. человек, стал сам иван iv. пытаясь сорвать движение вооружённых сил, крымский хан девлет-гирей, войско которого было оснащено турецкой артиллерией и пополнено янычарами, перешёл границу и неправился к туле. однако на открытое столкновение с основными войсками девлет-гирей не решился и вскоре повернул вспять.в августе 1552 г. началась осада казани. войско располагало передовой военной техникой и возглавлялось талантливыми полководцами. во время осады широко использовались артиллерия и инженерное искусство. постройкой сложных осадных сооружений руководил инженер иван выродков, с именем которого связано также строительство свияжска. взятие казани было ускорено взрывом части городских стен. после ожесточённого штурма 2 октября 1552 г. казань пала, и казанское ханство перестало существовать.к 1556 г. относится ликвидация и астраханского ханства. астрахань была взята без сколько-нибудь значительного сопротивления. волжский путь на всём его протяжении сделался водной магистралью государства.в 1557 г. большая ногайская орда призвала свою зависимость от москвы.присоединение среднего поволжья к государству сказалось и на судьбах башкирского народа. вскоре после ликвидации казанского ханства к россии присоединилась западная башкирия, ранее подчинявшаяся казанским ханам. к 1557 г. подданство добровольно приняли также все ногайские башкиры, которым иван iv выдал специальные грамоты, содержавшие признание нерушимости их прав на земли и обещание льгот. зауральские башкиры вошли в состав россии позднее, после разгрома сибирского хана кучума. решение казанской проблемы способствовало активизации политики на южных рубежах страны. для организации активного отпора крымским феодалам, чьи постоянные набеги наносили большой ущерб землям, особое значение имело строительство в 50-х годах xvi в. по оке от нижнего новгорода до серпухова и далее на тулу — козельск засечной черты (так называемой тульской), т. е. укреплённой линии, состоявшей из системы городов-крепостей, между которыми устраивались остроги, лесные завалы из срубленных деревьев (засеки) и т. п. в дальнейшем были построены новые засечные линии южнее и юго-восточнее тульской. эта система укреплений облегчала защиту южных границ государства. на юг страны начал усиливаться приток населения, бежавшего от крепостнического гнёта из центральных районов.

Это природная () зона, тянущаяся вдоль экватора с некоторым смещением к югу от 8° с. ш. до 11° ю. ш. климат жаркий и влажный. круглый год средние температуры воздуха составляют 24-28 с. времена года не выражены. выпадает не менее 1500 мм атмосферных осадков, так как здесь область пониженного давления, а на побережье количество атмосферных осадков увеличивается до 10000 мм. осадки равномерно в течение всего года.  такие климатические условия данной зоны способствуют развитию пышной вечнозеленой растительности со сложным ярусным строением леса. деревья здесь мало ветвятся. они имеют дисковидные корни, крупные кожистые листья, стволы деревьев поднимаются как колонны и только наверху раскидывают свою густую крону. блестящая, как бы лакированная поверхность листьев спасает их от чрезмерного испарения и ожогов палящего солнца, от ударов дождевых струй при сильных ливнях. у растений нижнего яруса листья, наоборот, тонкие и нежные.  экваториальные леса южной америки называются сельвой (порт. — лес) . эта зона здесь занимает гораздо большие площади, чем в африке. сельва влажнее, чем африканские экваториальные леса, богаче растений и животных.  верхний ярус экваториальных лесов образуют фикусы, пальмы (200 видов) . в южной америке в верхнем ярусе произрастает сейба, достигающая высоты 80 м. в нижних ярусах растут бананы, древовидные папоротники. крупные растения обвиты лианами. на деревьях много цветущих орхидей. среди растений экваториального леса встречаются и эпифиты (растения, живущие на других растениях, но не паразитирующие на них, а использующие их как место обитания, например мхи, лишайники, папоротники) . порой цветки образуются прямо на стволах деревьев (например, дерево какао) .почвы под пологом леса красно-желтые, ферролитные (содержащие алюминий и железо) .  экваториальный лес — родина многих ценных растений, например масличной пальмы, из плодов которой получают пальмовое масло. древесина многих деревьев идет на изготовление мебели и в большом количестве экспортируется. к ним можно отнести эбеновое дерево, древесина которого имеет черный или темно-зеленый цвет. многие растения экваториальных лесов не только ценную древесину, но и плоды, сок, кору для использования в технике и медицине.  основная доля экваториальных лесов располагается в африке и в южной америке, однако они встречаются и в евразии, преимущественно на островах.  смешанный лес  зона смешанных (хвойно-широколиственных) лесов — природная зона, характеризующаяся смешением хвойных и лиственных лесов. условием для этого является возможность занятия ими специфических ниш в экологической системе леса. как правило, о смешанных лесах принято говорить, когда примесь лиственных или хвойных деревьев составляет более чем 5 % от общего количества.  смешанные леса характерны тёплым летом и относительно холодной и долгой зимой. это одна из наиболее распространённых климатических зон в россии, к смешанным лесам относится, в частности, подмосковье и большинство центральных областей россии. годовая сумма атмосферных осадков до 600-700 мм. коэффициент увлажнения составляет 1.  к югу от зоны смешанных лесов идут широколиственные леса или лесостепи, а с севера граничит тайга.  смешанные леса расположены на территории восточно-европейской равнины и на дальнем востоке. 

нерудні (неметалеві) корисні копалини — це гірські породи й мінерали, які використовують у різних галузях промисловості.

в україні є унікальні родовища гірничохімічної сировини, яку використовують у хімічній промисловості. так, родовища самородної сірки — роздольське, яворівське, язівське — розташовані в пере дкарпатському прогині. майже 10-метровий шар залягає близько до земної поверхні. його видобуток ведуть у кар’єрах.

яка сполука утворюється при взаємодії сірки з водою та киснем? який вплив на довкілля має відкрита розробка родовищ самородної сірки?

україна багата на родовища кам’яної солі. найбільші з них — артемівське та слов'янське — належать до прогину донецької  складчастої області.

є також великі запаси мінеральних фарб (червоної фарби — сурику — у кривому розі; вохри — на харківщині).

у межах українського щита виявлені великі родовища графіту (найбільше з них — заваллівсьісе).

у передкарпатті видобувають озокерит (гірський віск), який пов’язаний із близьким заляганням нафтових родовищ.

запаси агрохімічної сировини для виробництва мінеральних добрив є значно меншими. калійні солі видобувають у межах пе-редкарпатського прогину (досить великі родовища — калуське та  стебницьке). є сировина для виробництва мінеральних добрив —  фосфорних (фосфорити), але їхні запаси невеликі.

знайдіть на карті атласу родовища гірничохімічної сировини.

серед нерудних корисних копалин є родовища, що використовуються в різних галузях промисловості (зокрема в металургійній). для виплавлення заліза використовують вогнетривкі матеріали (магнезит, глини, кварцити), а також флюсові вапняки (для відділення металу від шлаків).

для виробництва будівельних матеріалів існують великі запаси корисних копалин (скляні й бетонні піски, крейда, глини; каолін і польові шпати — сировина для виробництва кераміки,  кам’яні будівельні матеріали — граніти, мармури, вапняки-че-репашники тощо, сировина для виробництва цементу — мерге-лі, вапняки).

україна славиться і своїми самоцвітами. самоцвітами називають мінерали й гірські породи, які використовують як ювелірні (коштовні), ювелірно-декоративні й декоративні (виробне каміння).

у житомирському поліссі (місто володарськ-волинський) видобували коштовні топази й берили, виробний камінь лабрадор («павиний камінь»). на рівненщині розробляли клесівське  родовище бурштину.

справжнім мінералогічним музеєм називають згаслий вулкан карадаг у кримських горах.

в україні відомо багато родовищ лікувальних грязей та мінеральних вод (із вмістом солей понад 1 г на літр). їхні найбільші запаси зосереджені в карпатах, передкарпатті, криму.

мінеральні лікувальні й столові води

мінеральні води з різними властивостями використовують для лікування певних хвороб:

гідрокарбонатні кальцієві й натрієві води — дія лікування хвороб, пов’язаних зі зниженою кислотністю шлункового соку, дія покращення роботи печінки, нормалізації кров’яного тиску (найбільше їх у закарпатті — лікувально-столові води «поляна квасова», «лужанська», «свалява» тощо);   сульфідні (сірководневі) — для лікування серцево-судинної  системи, хвороб кісток і шкіри (на південному заході подільської височини — курорти немирів, шкло тощо);

хлоридні натрієві — для лікування хвороб, пов’язаних із підвищеною кислотністю шлункового соку, для покращення роботи кишкового тракту (курорти миргород, слов’янськ);   кременисті — для лікування хвороб дихальних шляхів, бронхітів («березівська», «харківська-1», «хмельницька»);   радонові — для лікування хвороб нервової системи, шкіри, органів руху (курорт хмільник у вінницькій області, полонее  у хмельницькій області);

прісні води з підвищеним вмістом органічних речовин, розташовані поблизу нафтових родовищ передкарпаття (наприклад «наф-гуся» — курорт трускавець), — при лікуванні хвороб нирок.

господарська оцінка мінерально-сировинних ресурсів,  проблеми їх раціонального використання та охорони

україна найкраще забезпечена сировиною для чорної металургії ( чорних і легуючих металів, коксівним кам’яним вугіллям, вогнетривкими матеріалами, пісками для ливарних форм тощо), а також гірничохімічною та будівельною сировиною.

проте багаті, часом унікальні родовища корисних копалин часто використовують некомплексно й нераціонально. як правило, із родовищ видобувають тільки один корисний компонент, а решта  гірських порід складається у відходи (терикони, відвали тощо).

унаслідок розробки родовищ корисних копалин порушуються родючі землі, тому необхідною є рекультивація порушених земель — їхнє відновлення для використання в інших напрямках господарської діяльності (як орних земель, лісонасаджень, місць  відпочинку населення тощо).