Выполняется с использованием ниже фрагмента текста. 11 января 2015 г. у западного побережья филиппин произошло землетрясение магнитудой 6. самые сильные толчки наблюдались в 43 км от города сан-антонио 15° с.ш. 121° в.д. очаг залегал в море на глубине 85 км, передаёт риа новости. о жертвах и разрушениях не сообщается. между тем, специалисты из филиппинского института вулканологии и сейсмологии повторных толчков. в каком океане произошло землетрясение, описанное в тексте?

ответ:

объяснение:

причина этого кроется в том, что тектонические плиты, формирующие дно индийского и тихого океанов, заходят под азиатскую плиту.

Объяснение1.В какой части материка течет? Река Ориноко течет в Южной Америке, в Венесуэле и Колумбии.

2.Где берет начало? Куда впадает?

Берёт начало на западных склонах гор Серра-Парима, в юго-западной части Гвианского плоскогорья, протекает по Гвианской низменности, впадает в Атлантический океан, образуя дельту.

3.В каком направлении течет? Длина (по разным данным) от 2500 до 2730 км, площадь бассейна 1086 тыс. км2. сновные притоки: справа — Вентуари, Каура, Карони; слева — Гуавьяре, Вичада, Мета, Араука, Апуре. На участке верхнего течения от О. слева отделяется р. Касикьяре, по руслу которой около 1/3 части стока уходит в бассейне р. Амазонки (см. Бифуркация рек) . До устья р. Мета О. течёт среди горно-холмистой местности, образует пороги и быстрины, особенно на участке между устьями рр. Вичада и Мета. В среднем течении О. превращается в полноводную реку шириной до 1—1,5 км, местами — до 3 км, глубиной — 10—20 м и более. Широкая (3—10 км) долина местами суживается, образуя т. н. ангостурас; последнее из таких сужений находится в нижнем течении, в районе г. Сьюдад-Боливар, после чего река до устья протекает по широкой долине, разветвляясь на большое число рукавов и проток. В районе Барранкаса (200 км от моря) начинается обширная (около 20 тыс. км2) заболоченная дельта О по морскому побережью примерно на 300 км. На участке дельты река делится на 36 рукавов и множество проток. Главными рукавами являются: Манамо (крайний левый) , Макарео (по нему осуществляется судоходство) , Арагуао, Мерехана, Бока-Гранде (правый и самый большой; ширина его 15—20 км) .

4.Объясните зависимость характера течения от рельефа.

На участке нижнего течения, у г. Сьюдад-Боливар, половодье начинается во 2-й половине апреля — начале мая, в сентябре уровень достигает наибольшей высоты, после чего наблюдается плавный спад до марта — апреля, когда уровень наиболее низкий. В районе устья р. Мета подъёмы воды — 8—10 м, у г. Сьюдад-Боливар — 10—15 м над низкими горизонтами. Морские приливы рас вверх по реке до г. Сьюдад-Боливар. При сизигийном приливе повышение уровня около 2 м. Средний годовой расход воды в вершине дельты около 29 тыс. м3/сек, годовой сток около 915 км3. В период очень мощных половодий максимальный расход воды достигает 50—55 тыс. м3/сек и более. В сухой сезон (ноябрь — апрель) в маловодные годы расход воды снижается до 5—7 тыс. м3/сек. Твёрдый сток около 45 млн. т в год. Общая длина судоходных путей в бассейне О. около 12 тыс. км. Океанские суда с осадкой до 8 м поднимаются до г. Сьюдад-Боливар (около 400 км от устья) . В период дождей речные суда поднимаются до р. Гуавьяре (с перерывами у порогов) . Правые притоки О. пригодны для судоходства лишь на участках нижнего течения, левые притоки судоходны в течение большей части года.

5.Определите источники питания реки?

Имеет преимущественно дождевое питание. Уровень воды и расходы в течение года резко колеблются.

6.Каков режим реки и как он зависит от климата?

Гидроэнергетические ресурсы О. ещё слабо используются; сооружается (1974) система ГЭС на р. Карони. Главные города: Санта-Барбара, Пуэрто-Аякучо, Сьюдад-Боливар, Пуэрто-Ордас (Венесуэла) ; Пуэрто-Карреньо (Колумбия) .

:

Объяснение: Клімат Тихого океану визначається зональними закономір­ностями розподілу сонячної інсоляції та циркуляції атмосфери. Над океаном формуються такі провідні центри дії атмосфери: Алеутський мінімум, два субтропічні максимуми, розділені екваторіальною депресією, та приантарктична смуга низького тиску. Відповідно до цих баричних центрів діють поля вітрів, хмарнос­ті, температури тощо. Загальною циркуляцією атмосфери зумов­лено також формування кліматичних поясів: екваторіальний, два субекваторіальні, два тропічні, два помірні та субарктичний. Позаяк океан у Південній півкулі через широкі проходи сполучений з Індійським та Атлантичним океанами, тут інакше, ніж у Північній півкулі, виявлено зональність атмосферної циркуляції, а отже, і особливості кліматичних поясів. Адже в помірних широтах Північної півкулі океан звужується на північ в оточенні Американського та Євразійського материків.

Значною мірою на циркуляції атмосфери над Тихим океаном позначається розташування Кордильєрів. Вони перешкоджають проникненню океанічних повітряних потоків у глиб американ­ських континентів, що сприяє стаціонуванню субтропічних ан­тициклонів поблизу східних берегів океану. Але найбільше на клімат Тихого океану, зокрема його північно-західної частини, впливають   сезонна   зміна  атмосферного   тиску   над  Азією   і спричинена нею сезонна мусонна циркуляція.

У тропіках значний вплив на атмосферну циркуляцію мають острови Індонезійського архіпелагу. Складна орографія цих островів в умовах мусонних вітрів сприяє розвиткові конвекції, утворенню хмарності, випаданню значних опадів. При конден­сації звільнюється велика кількість тепла, а це приводить до утворення перманентної баричної депресії.

Важливим кліматоутворювальним фактором є великі градієн­ти температури поверхні води на 35—45° пн. ш. в північно-західній частині океану. В районах теплих течій — Куросіо, Східно-Австралійської та Аляскинської — режим погоди не такий, як на таких самих широтах у районах холодних течій — Каліфорнійської, Перуанської та Курильської. Засушливість приекваторіальної зони на сході океану зумовлена інтенсивним екваторіальним апвелінгом, завдяки якому до поверхні океану надходять глибинні води.

Течії. Уся система поверхневих течій може бути показана у вигляді закономірної зміни кругообігів, відокремлених один від одного гідрологічними фронтами. На півночі вирізняється суб­полярний циклональний кругообіг, утворений Аляскинською, Алеутською, Камчатською, Курильською та Північно-Тихо-океанською течіями. Останньою проходить полярний гідроло­гічний фронт, який відокремлює субполярний циклональний кругообіг від субтропічного антициклонального кругообігу, що його утворюють течії Каліфорнійська, Північна Пасатна і Куро­сіо. Між Північною Пасатною та Південною Пасатною течіями утворюються два циклонічні кругообіги. Вони розмежовуються Екваторіальною протитечією. По цих течіях проходять тропічні та екваторіальні фронти. Такі самі коловороти є і в Південній півкулі. Встановлено, що на основних гідрологічних фронтах відбувається дивергенція, а в середині кругообігів — конверген­ція.

Важливу роль у циркуляції вод Тихого океану відіграє підповерхнева течія Кромвеля, що рухається під Південною Пасат­ною течією на схід на глибині 500—100 м зі швидкістю 0,5— 0,9 м/с і є своєрідною компенсаційною течією.

У водному балансі океану головне значення має водообмін з Індійським та Атлантичним океанами. Велика кількість води надходить з Індійського океану разом з Антарктичною Циркум­полярною течією, а також від опадів, стоку річок, танення антарктичної криги. Витрачається вода зі стоком в Атлантичний океан, через австрало-азійські моря в Індійський океан та в Північний Льодовитий океан через Берингову протоку; частина води випаровується.