Расстояние в 200 м мальчик прошел, сделав 145 пар шагов. сколько сантиметров составляет расстояние на плане местности от станции до колодца, если при реальном прохождении этого расстояния мальчик сделает 80 пар шагов, а масштаб карты 1 : 2000.

200*80: 145=110 10/29 метра 2000 : 110 10/29 приблизительно  18 см

На большей части территории россии в той или иной мере преобладает снеговое питание рек, что чрезвычайно характерно для районов с достаточно устойчивой снежной зимой, которая наблюдается на значительной части страны. там, где снега выпадает мало (забайкалье, приамурье) , либо зимы мягкие и осадки часто в виде дождей (калининградская область) , находятся реки с преобладанием дождевого питания. в горных районах со значительным современным оледенением (кавказ, алтай) возрастает роль ледникового питания. рек с преобладанием грунтового питания в россии мало. они встречаются на камчатке в районах распространения вулканических пород, в предгорьях кавказа. примером таких рек является река авача на камчатке, грунтовое питание которой достигает 60%.  при более детальном изучении роли отдельных источников питания в формировании полного стока рек россии обнаруживается ряд особенностей их территориального изменения. при движении с севера на юг наблюдается устойчивое увеличение доли снегового питания (см. таблицу 4) при одновременном уменьшении его абсолютных размеров.  1. реки преимущественно снегового питания с весенним половодьем. к этому типу относится большая часть рек россии: реки восточно-европейской и западно-сибирской равнин, среднесибирского плоскогорья и значительной территории северо-востока. половодье на всех этих реках связано с таянием снегового покрова, поэтому приходится на весну — начало лета. чем южнее, тем раньше и тем дружнее тает снег, тем раньше начинается половодье; в северных регионах, наоборот, половодье смещается на более поздние сроки и более растянуто во времени.  для всех рек этого типа характерны контрастные сезонные колебания их стока, связанные с источниками питания. на крайнем севере восточно-европейской равнины, на большей части сибири и на северо-востоке многоводные летние или весенние разливы рек сочетаются с крайне маловодной зимней меженью, когда реки скованы льдом и питаются исключительно грунтовыми , вплоть до полного прекращения стока (пересыхания) в районах многолетней мерзлоты. в южный районах распространения этого типа реки летом мелеют или даже пересыхают, несмотря на то, что на лето приходится максимум осадков. это обусловлено значительным увеличением испарения при высоких летних температурах. осенью при понижении температур и сокращении испарения уровень воды в реках увеличивается. на долю снегового питания в данном типе приходится 50-80% полного годового стока, а в южном заволжье и в прикаспийской низменности — свыше 80%. лишь в северо-западных районах восточно-европейской равнины, на крайнем юге средней сибири, в саянах и туве за счет снегового питания формируется менее 50% речного стока, но объем его значительно больше, чем дождевого и подземного, т. е. снеговое питание преобладает.

Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація, а також низький технологічний рівень промисловості україни поставили її в число країн з найбільш високими абсолютними обсягами утворення та накопичення відходів. обсяг утворення відходів у 1996 році становив 700 - 720 млн. тонн. обсягів виробництва, яке спостерігалося у більшості галузей економіки протягом 1991 - 1996 років, суттєво не позначилося на загальній ситуації щодо утворення відходів. за станом на 1996 рік загальна маса накопичених на території україни відходів у поверхневих сховищах перевищила 25 млрд. тонн, що в розрахунку на 1 кв.км площі становить близько 40 тис. тонн. відходи нагромаджуються у вигляді шламосховищ, териконів, відвалів, різних звалищ. площа земель, зайнята ними, становить близько 160 тис. гектарів. внаслідок гіпертрофованого розвитку гірничодобувної промисловості в україні домінують відходи, що утворюються під час розробки родовищ (до 75 відсотків загального обсягу) та збагачення корисних копалин (відповідно 13 і 14 відсотків). значну частину цих обсягів становлять відходи хіміко-металургійної переробки сировини. з урахуванням сучасного технологічного рівня переробки відходів в україні серед загальної кількості відходів, що утворюються щороку, реальну цінність становлять 410 - 430 млн. тонн. утилізується лише третина загальної кількості відходів. це свідчить про значні ресурсні резерви. проте протягом 1992 - 1996 років спостерігалася стійка тенденція до зниження обсягів використання відходів (щорічно в середньому на 20 відсотків менше порівняно з попереднім роком), яке відбувалося більш високими темпами, ніж загальних обсягів промислового виробництва. існуючий рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не впливає на поліпшення стану довкілля. це пов'язано з тим, що до переробки залучаються в основному великотоннажні гірничопромислові та деякі інші відходи - малотоксичні чи нейтральні (інертні). тому екологічний ефект переробки відходів є незначним. до категорії високотоксичних належать лише 1 - 2 відсотки всіх промислових відходів, але їх вплив на довкілля дедалі зростає. однак до цього часу не збудовано жодного спеціалізованого заводу з переробки токсичних промислових відходів, немає належним чином організованої системи збирання, зберігання та видалення токсичних відходів, відсутні техніка та обладнання для переробки відходів будівництва і комунального господарства. недостатні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування та використання промислових та інших відходів. однобокість екологічної політики виявляється також у недостатньому екологічному контролі за масовим використанням деяких інших відходів (фосфогіпсу, вапняково-сірчаних шламів тощо). це - додаткове джерело забруднення природного середовища. геополітичне розташування україни на європейському континенті історично зумовило роль і місце її території, а також військово-економічного потенціалу в проектах і програмах реалізації військових доктрин різних громадсько-політичних систем і військово-політичних блоків. тому в центрально-східному регіоні європи за десятиріччя накопичено дуже велику кількість військ і сил флоту, різноманітної військової техніки та озброєнь, у тому числі ракетно-ядерних. склалася також розвинута мережа потужних підприємств, установ і організацій оборонного призначення. щоденна військова діяльність, як правило, вкрай негативно впливає на довкілля. внаслідок багаторічних порушень природоохоронного законодавства, зокрема щодо утримання та експлуатації авіаційних і військово-морських баз, полігонів і танкодромів, учбових центрів, баз і складів пально-мастильних матеріалів, військово-ремонтних і будівельних підприємств, парків бойової і автотракторної техніки, військлісгоспів і підсобних господарств, об'єктів тепло-, водо-, енергопостачання, зливних і очисних споруд, місць збору та утилізації відходів, а також внаслідок недотримання вимог екологічної безпеки під час проведення заходів бойової та оперативної підготовки військ і сил флоту уже забруднено та продовжується забруднення основних складових довкілля: грунтів, поверхневих та підземних вод, повітря. екологічний стан може ще більше погіршитися у ході проведення наступної широкомасштабної військової реформи, конверсії оборонної промисловості, ліквідації ракетно-ядерної зброї та хімічної зброї, що залишилася з другої світової війни, продовження утилізації