Какой из перечисленных видов природных ресурсов относится к числу исчерпаемых возобновимых? 1)минеральные 2)лесные 3)климатические 4)энергия приливови отливов

Скорее всего, лесные

1. поверхность северной америки разнообразна. при средней высоте материка 720 м над уровнем моря, большая часть его имеет высоты от 200 до 500 м, на низменности приходится 20%. более чем 25% территории составляют высоты свыше 1000 м. наивысшая точка северной америки — гора мак-кинли — 6193 м, самая низкая — долина смерти — 85 м ниже уровня моря. 2. западную часть материка занимает горная система кордильеры, ), восточную — обширные равнины, плато, средневысотные горы. на северо-востоке северной америки — лаврентийская возвышенность. внутренние районы — (высокие) великие равнины и (низкие) центральные равнины. центральную, большую, часть северной америки занимает докембрийская северо-американская (канадская) платформа. восточный край материка окаймлен горными поднятиями канадского арктического архипелага, лабрадора, аппалачей. вдоль юго-восточного побережья располагаются береговые низменности — приатлантическая и примексиканская. 3. гора мак-кинли (6193 м) в кордильерах 4. основу материка составляет докембрийская северо-американская платформа, которая занимает приблизительно половину его поверхности, большую часть гренландии и юго-восток канадского арктического архипелага. около 60% поверхности платформы почти не имеет чехла осадки и выступает на поверхность в виде канадского, или лаврентийского щита — одного из наибольших щитов северного полушария. щит образуют архейские и протерозойские гнейсы, граниты и другие кристаллические породы. канадский щит под напором соседних участков земной коры дал ряд трещин. по трещинам оседала, проваливалась его середина. море немедленно затопило образованную впадину. этот провал на щите хорошо видно на карте; его занимает гудзонов залив. низменности формировались как в мезозое, так и в кайнозое, в результате опускания палеозойского складчатого . рельеф низменностей связан со скорым эпейрогеническим поднятием территории на месте ранее затопленных морем территорий.

Хоч і називають багаторічну мерзлоту вічної, але насправді це не так. виникла ця мерзлота в четвертинний або льодовиковий період розвитку нашої землі. у тих районах, де клімат був сухим і морозним, а товщина наземного льодовикового покриву була незначна, а то і взагалі не утворювалася, відбулося промерзання грунтів і утворення районів багаторічної мерзлоти.  мерзлі породи мають температуру нижче 0°с; частина або вся вода в них знаходиться в кристалічному стані. у середніх широтах промерзає взимку лише невеликий поверхневий шар, тому тут панує сезонна мерзлота. у північних широтах за довгу, морозну зиму земля промерзає дуже глибоко, і коротким влітку вона відтає лише з поверхні всього на 0,5-2 м в глибину. оттаивающий шар називається діяльним. нижче його в породах цілий рік зберігаються негативні температури. ці місця називаються районами багаторічної мерзлоти.  мерзлі ґрунти поширені на землі переважно у заполярних районах. найбільші області багаторічної мерзлоти — сибір і північна частина північної америки.  території, де поширена багаторічна мерзлота, називають областю підземного зледеніння. але необхідно зазначити, що мерзлі породи поширені тут не повсюдно. у долинах великих річок, під великими озерами, в районах циркуляції підземних вод товщі багаторічної мерзлоти перериваються. на околицях областей підземного зледеніння існує острівна мерзлота у вигляді окремих плям.  в мерзлих породах лід стає своєрідним породоутворюючим мінералом. різноманітні крижані включення в гірських породах земної кори називають копалин льодом. причини їх виникнення різні: замерзання води в товщі мерзлотних ґрунтів; засипання гірських льодовиків осипами. викопний лід існує у вигляді жил, клинів, тонких стеблинок, а також у вигляді лінз. часом утворюється лінза льоду і надходить знизу вода піднімають грунти залягають вище, і виникає горбок, званий гидролакколитом. в якутії вони досягають 25-40 метрів у висоту і 200-300 м в ширину.  під впливом поперечного промерзання і відтавання ґрунтів і гірських порід на схилах, а також з-за сили тяжіння діяльний шар починає повільно сповзати навіть з пологих схилів зі швидкістю від сантиметра на рік до декількох метрів на годину. цей процес називається солифлюкцией (від лат. solum — грунт та fluctio — закінчення). вона широко поширена в середній і східній сибіру, в канаді, в горах, в тундрі. при цьому на схилах виникають напливи, невисокі гряди. якщо на схилі є деревна рослинність, ліс нахиляється. це явище отримало назву «п'яний ліс».  мерзлотні  процеси дуже ускладнюють будівництво та експлуатацію будівель, доріг, мостів, тунелів. доводиться зберігати мерзлі грунти у природному стані. з цією метою споруди встановлюють на опори, охолоджуючі труби, палі занурюють в пробурені свердловини. але мерзлота і стає помічником людини, коли в ній влаштовуються склади, величезні природні холодильники.