Какое из утверждений о размерах земли является верным? 1.при определение рахмеров земли атмосфера во внимание не принемается. 2.средний радиус земли равен 3671км. 3.длина любого меридиана больше длины экватора. 4.длина экватора 63710км.

Да это ну мне так

Если здесь 1 правильный ответ, то это точно 4

Канада-  країна, що займає північну частинупівнічної америки  та майже половину площі континенту, простягаючись від  атлантичного океану  на сході до  тихого океану  на заході. це  друга за площею країна світу[2], яка поступається лише  росії. канада межує зі  сполученими штатами америки  на півдні та північному-заході та має морські кордони з  францією  (о-висен-п'єр і мікелон) і  гренландією  (королівство данія).

територію, на якій зараз розташована канада, було заселено корінним населенням понад 25 тис. років тому. починаючи з 15-го століття, британські та французькі експедиції спершу досліджували, а потім одночасно заселяли атлантичне узбережжя країни. проте в  1763  році, після семи років війни, франція позбулася майже усіх своїх володінь у  північній америці, включаючи канаду. у  1867  році, внаслідок об'єднання трьох британських північноамериканських колоній, канада сформувалася як федеральне утворення чотирьох провінцій у статусі британського  домініону[3][4][5]. після цього відбулося територіальне розширення канади і здобуття нею статусу автономії від  сполученого королівства  відповідно довестмінстерського статуту  1931  року. автономію було закріплено  канадським актом 1982 року, котрим назавжди розірвано залишки правової залежності від  британського парламенту.

канада є  федерацією, що складається з десяти провінцій і трьох територій, за формою правління  — конституційною (парламентарною) монархією, з королевою  єлизаветою ii  як  главою держави. сама країна  — багатокультурна і багатомовна: на федеральному рівні визнано дві державні мови  —  ійськута  французьку. будучи  технологічно  і  промислово  розвиненою країною, канада має диверсифіковану економіку, яка у значній мірі базується на багатих природних ресурсах країни і на торгівлі,  — у першу чергу зі  сполученими штатами америки, з якими канада має давні і складні стосунки. канада є членом  великої сімки,  ,  британської співдружності,  франкофонії  і  організації об'єднаних націй.

площу поширення льодовикових денудаційних форм, площу їхніх скупчень;

2) середні та максимальні розміри форм (довжина, ширина, висота);

3) особливості морфографії, чіткість форм і виразність морфологічних границь, крутість різноорієнтованих схилів;

4) орієнтацію видовжених форм;

5) породи, якими складені екзараційні форми, їхні літологічні відміни і вплив на морфологію форм рельєфу;

6) наявність штрихів і борозен на поверхні корінних порід — їхні параметри, орієнтація на елементах форм і в межах мезорельєфу (на підвищеннях, схилових поверхнях, у пониженнях), співвідношення з орієнтацією форм рельєфу. Штрихи та борозни засвідчують напрям руху льодовика;

7) зламаність поздовжнього профілю рік (наявність порогів, водоспадів), складність обрисів гідрографічної мережі в плані, які свідчать про нерівномірність льодовикової ерозії;

8) обриси берегової лінії озер у котловинах випахування, сліди давніх берегових ліній та ознаки нерівномірних піднять за їхнім положенням.

Застосовують методи польових експедиційних пошукувань, а також методи дистанційних досліджень поширення і видозмін форм[1].

III. Вивчення зони льодовикової акумуляції передбачає такі аспекти Редагувати

1. Види льодовикових акумулятивних форм досліджуваної території та закономірності їхнього поширення.

2. Морфометричні параметри форм.

3. Особливості поперечного профілю — симетричний чи асиметричний, крутість схилів.

4. Характер вершин чи гребенів.

5. Орієнтування видовжених форм і простягання в плані — дугоподібне, прямолінійне, суцільне, переривчасте.

6. Петрографічна характеристика морени, якими складені акумулятивні форми. Порівняння петрографічного і мінералогічного складу морени та корінних порід, яке дає підставу з'ясувати звідки насувався льодовик.

7. Різниця у літологічному складі морени по вертикалі, вздовж простягання шарів і на різних елементах рельєфу.

8. Виділення кінцевоморенних і пагорбів стадіальних морен, які характеризують етапи скорочення льодовика, відміни у їхньому складі.

9. Колір морени.

10. Гранулометричний склад з відображенням результатів на кумулятивній кривій і у вигляді діаграм. За переважаючими компонентами виділяють морени валунні, щебенисті, піщані, супіщані, суглинисті.

11. Різниця гранулометричного складу вздовж розрізу, яка допомагає виділити різні типи морен — донну, внутрішню абляційну тощо. Для камів переважання піщано-гравійного матеріалу означає флювіогляціальне походження, а піщано-глинистого стрічкового — на лімногляціальне.

12. Включення валунів: насиченість (кількість на одиницю ваги чи об'єму породи), розміри, форма, обкатаність, петрографічний склад, орієнтування довгої осі (відображають на розідіаграмі). Часто валуни витягнуті довгими осями вздовж напряму руху льодовика, мають форму праски з відполірованою плоскою гранню. У донній морені валуни більш відшліфовані, мають борозни виразної орієнтації. У внутрішній абляційній морені — менш шліфовані, поганої орієнтації. Валуни та льодовикові брили допомагають розв'язати питання про кількість зледенінь, центри зародження, напрям руху і місця зупинок льодовикових потоків.

13. Характеристика міжморенних горизонтів. Бувають інтергляціальні, інтерстадіальні та міжосциляційні. Представлені комплексом перигляціальних відкладів — флювіогляціальних, лімно-гляціальних, кріосоліфлюкційних. Охоплюють нижній, середній і верхній підгоризонти, які характеризують перехід від похолодання до потепління, власне потепління (міжльодовиковий період) і початок наступного похолодання. За складом — це тонкозернисті відклади з включеннями органогенного матеріалу[1].

14. Наявність корінних чи четвертинних порід в основі напірних морен, ознаки в них гляціодислокацій.

15. Для озів — текстурні особливості відкладів. Також означують їхнє радіальне (поздовжнє) чи маргінальне (поперечне до руху льодовика) поширення.

16. Для друмлінів — наявність корінного ядра в основі, їхній генезис — внаслідок танення і перевідкладання уламкового матеріалу в тріщинах льодовика чи внаслідок повторного наступу льодовика, перетворення раніше сформованого горбисто-моренного рельєфу.

17. Характеристика западин, котловин та улоговин, які сформувалися внаслідок нерівномірного відкладання морен, танення брил мертвого льоду, ерозії талих вод. 18. Морфометрія дольодовикового рельєфу (палеодолини, ерозійні останці).

Маючи дані про контакти морени та корінних порід складають палеотопографічні карти, на яких відображають особливості дольодовикового рельєфу. З'ясовують ступінь успадкованості існуючого сучасного рельєфу з давнім дольодовиковим, сліди повного розмиву чи часткового перетворення внаслідок нерівномірної льодовикової