Почему в области эпицентра землетрясения наибольшие колебания земной поверхности? ответьте, )

потому что там активнее всего движутся литосферные плиты, поэтому там часто происходят землятрясения

потому что там сходятся какие то сталкиваются друг с

Глобальна зміна клімату, обумовлена ​​"парниковим ефектом", стало нині найважливішою міжнародною і політичною проблемою. "Парниковий" щит, який підтримує температуру поверхні планети, в сучасних умовах достатню для збереження життя, перетвориться на теплову пастку, яка загрожує змінити всю біосферу. 

Використання в сучасних масштабах викопного палива (вугілля, нафта, природний газ), а також дров може істотно вплинути на екосистеми землі і біосферу в цілому. Вуглекислий газ (СО2) є одним з головних винуватців парникового ефекту, тому що інші відомі "парникові" гази (а їх близько сорока) визначають лише приблизно половину глобального потепління. 

Встановлено, що вміст вуглекислого газу в атмосфері за останні 100 років збільшилося на 25%. За цей період глобальна температура збільшилася приблизно на 0,60 С. Прогностичні оцінки показують, що до 2030-2040гг. (При подвоєнні вмісту вуглекислого газу) температура підвищиться в цілому на 3-40 С (приблизно на 0,2 - 0,50 С за десятиріччя). Примітно, що шведський фізико-хімік, лауреат Нобелівської премії Сванте Арреніус ще в 1908р. у своїй книзі "Освіта світів" писав: "Якби зміст вугільної кислоти в повітрі подвоїлася, то температура земної поверхні підвищилася б на 40С". Яка прозорливість! 

Безпрецедентні кліматичні аномалії на всій земній кулі можуть впливати на життя мільярдів людей. Змінами будуть охоплені практично всі напрямки людської діяльності, що викликає глибоку заклопотаність світового співтовариства. 

Генеральна Асамблея ООН у грудні 1988р. прийняла резолюцію "Збереження глобального клімату для нинішнього і майбутнього покоління людства", в якій зазначається, що проблема зміни клімату зачіпає все людство в цілому і повинна вирішуватися в глобальних масштабах. Також Генеральна Асамблея схвалила заходи щодо створення керівними органами Всесвітньої метеорологічної організації та Програми ООН з навколишнього середовища міжурядової групи експертів для подання скоординованих на міжнародному рівні наукових оцінок масштабів, термінів і потенційних екологічних і соціально-економічних наслідків зміни клімату та реалістичних стратегій відповідальних дій. Доповідь з цих питань був закінчений у серпні 1990р. У рамках міжурядової групи експертів було утворено три робочі групи, одна з яких займалася оцінкою соціально-економічних ефектів глобального потепління і виробленням відповіднихрекомендацій. 

Потенційні впливу зміни клімату складні і мінливі. Впливу цих змін більш за все будуть піддаватися види діяльності людини, які сильно залежать від кліматичних факторів (сільське, водне, лісове господарство і рибальство). Певні дії будуть випробовувати також транспорт, промисловість, комунальне господарство, будівництво і особливо енергетика. 

РОСТО́ВСКАЯ О́БЛАСТЬ, субъ­ект Рос. Фе­де­ра­ции. Рас­по­ло­же­на на юге Ев­роп. час­ти Рос­сии. Гра­ни­чит с Ук­раи­ной (на за­паде, в т. ч. по мо­рю). На юго-за­па­де омы­ва­ет­ся Та­ган­рог­ским зал. Азов­ско­го мо­ря. Вхо­дит в со­став Юж. фе­де­раль­но­го ок­ру­га. Пл. 101,0 тыс. км2. Нас. 4245,5 тыс. чел. (2014; 3311,7 тыс. чел. в 1959; 4308,7 тыс. чел. в 1989). Адм. центр – г. Рос­тов-на-До­ну. Адм.-терр. де­ле­ние: 43 рай­она, 23 го­ро­да, 7 по­сёл­ков гор. ти­па.

Органы государственной власти

Гос. власть в об­лас­ти осу­ще­ст­в­ля­ет­ся в со­от­вет­ст­вии с Кон­сти­ту­ци­ей РФ и Ус­та­вом Рос­тов­ской об­лас­ти 1996. За­ко­но­дат. власть осу­ще­ст­в­ля­ется За­ко­но­дат. со­б­ра­нием, которое со­сто­ит из 60 де­пу­та­тов, из­бирае­мых гра­ж­да­на­ми, про­жи­ваю­щи­ми в об­лас­ти, на ос­но­ве все­об­ще­го рав­но­го и пря­мо­го из­би­рат. пра­ва при тай­ном го­ло­со­ва­нии. Срок пол­но­мо­чий де­пу­та­тов од­но­го со­зы­ва – 5 лет. Число депутатов, работающих на проф. постоянной основе, устанавливается областным законом. Ис­пол­нит. власть осу­ще­ст­в­ля­ет­ся че­рез сис­те­му ор­га­нов ис­пол­нит. вла­сти во гла­ве с пра­ви­тель­ст­вом об­лас­ти под рук. гу­бер­на­то­ра. Гу­бер­на­тор – выс­шее долж­но­ст­ное ли­цо, из­би­ра­ет­ся на­се­ле­ни­ем об­лас­ти. По­ря­док про­ве­де­ния вы­бо­ров и тре­бо­ва­ния к кан­ди­да­там ус­та­нав­ли­ва­ют­ся фе­де­раль­ным за­ко­ном (2012).

Природа  

Рельеф

Фото М. Л. Зайцева

Долина реки Северский Донец.

Р. о. рас­по­ло­же­на на юге Вос­точ­но-Ев­ро­пей­ской рав­ни­ны и час­тич­но в Пред­кав­ка­зье. В рель­ефе сев. час­ти об­лас­ти пре­об­ла­да­ют эро­зи­он­но-де­ну­да­ци­он­ные воз­вы­шен­ные и низ­мен­ные рав­ни­ны Ка­лач­ской воз­вы­шен­но­сти и Дон­ской гря­ды, с ин­тен­сив­ным ов­раж­но-ба­лоч­ным рас­чле­не­ни­ем. Наи­бо­лее воз­вы­шен­ные уча­ст­ки пред­став­ле­ны в зап. час­ти Р. о. от­ро­га­ми До­нец­ко­го кря­жа (выс. до 253 м – наи­боль­шая в Р. о.). На юго-вос­то­ке рас­по­ло­же­ны Саль­ско-Ма­ныч­ская гря­да и зап. часть возвышенности Ер­ге­ни. Рель­еф юж. час­ти об­лас­ти пред­став­лен пре­им. пло­ски­ми низ­мен­ны­ми рав­ни­на­ми Ку­ба­но-При­азов­ской низ­мен­но­сти и Ку­мо-Ма­ныч­ской впа­ди­ны.

Геологическое строение и полезные ископаемые

На тер­ри­то­рии Р. о. с се­ве­ра на юг вы­де­ля­ют: юж. склон Во­ро­неж­ской ан­тек­ли­зы древ­ней Вос­точ­но-Ев­ро­пей­ской плат­фор­мы, па­лео­зой­скую До­нец­ко-Кас­пий­скую склад­ча­тую зо­ну (кря­жа Кар­пин­ско­го), Рос­тов­ский по­гру­жен­ный вы­ступ Ук­ра­ин­ско­го щи­та, Скиф­скую мо­ло­дую плат­фор­му. Глу­би­на за­ле­га­ния ар­хей­ско-ран­не­про­те­ро­зой­ско­го кри­стал­лич. фун­да­мен­та Во­ро­неж­ской ан­тек­ли­зы от ме­нее 1 км на се­ве­ре (в рай­оне станицы Ка­зан­ской) до 5–6 км у гра­ни­цы с До­нец­ко-Кас­пий­ской зо­ной. Оса­доч­ный че­хол сло­жен ме­ло­вы­ми, гл. обр. кар­бо­нат­ны­ми (пис­чий мел, из­вест­ня­ки, мер­ге­ли), па­лео­ге­но­вы­ми пес­ча­но-гли­ни­сты­ми и крем­ни­сты­ми, а так­же нео­ге­но­вы­ми тер­ри­ген­ны­ми от­ло­же­ния­ми. Смя­тые в ли­ней­ные склад­ки и на­рушен­ные раз­ры­ва­ми ка­мен­но­уголь­ные по­ро­ды До­нец­ко-Кас­пий­ской зо­ны (пре­им. тер­ри­ген­ные с про­слоя­ми из­вест­ня­ков и уг­лей) вы­сту­па­ют на по­верх­ность в вост. час­ти До­нец­ко­го кря­жа (До­нец­кий вы­ступ); вос­точ­нее р. Се­вер­ский До­нец по­сте­пен­но по­гру­жа­ют­ся под кай­но­зой­ский тер­ри­ген­но-кар­бо­нат­ный оса­доч­ный че­хол мощ­но­стью до 2 км. Фун­да­мент Рос­тов­ско­го вы­сту­па об­ра­зо­ван кри­стал­лич. по­ро­да­ми ар­хея и ниж­не­го про­те­ро­зоя; пе­ре­крыт чех­лом ме­ло­вых, па­лео­ге­но­вых и нео­ге­но­вых тер­ри­ген­ных и кар­бо­нат­ных от­ло­же­ний мощ­но­стью от ме­нее 1 до св. 2 км. На край­ний юг об­лас­ти за­хо­дит Скиф­ская плат­фор­ма с па­лео­зой­ским склад­ча­тым ос­но­ва­ни­ем и чех­лом юр­ских (на юго-вос­то­ке), ме­ло­вых и бо­лее мо­ло­дых осад­ков. По­все­ме­ст­но рас­про­стра­нён че­хол чет­вер­тич­ных от­ло­же­ний (эо­ло­вых, де­лю­ви­аль­ных, ал­лю­ви­аль­ных и др.); в Ма­ныч­ской впа­ди­не, ко­то­рая в плей­сто­це­не пред­став­ля­ла со­бой про­лив ме­ж­ду Кас­пий­ским и Чёр­ным мо­ря­ми, – мор­ские и озёр­ные от­ло­же­ния.

Важ­ней­шее по­лез­ное ис­ко­пае­мое Р. о. – ка­мен­ный уголь, ме­сто­ро­ж­де­ния ко­то­ро­го на­хо­дят­ся на се­ве­ро-за­па­де об­лас­ти и при­над­ле­жат До­нец­ко­му уголь­но­му бас­сей­ну; круп­ней­шая по за­па­сам – Су­лин­ская пло­щадь. Из­вест­ны ме­сто­ро­ж­де­ния: неф­ти, го­рю­че­го га­за, га­зо­кон­ден­са­та (в осн. мел­кие по за­па­сам; круп­ное – Мар­ков­ское га­зо­во-кон­ден­сат­ное), флю­со­вых из­вест­ня­ков (уни­каль­ное Жир­нов­ское ме­сто­ро­ж­де­ние), ог­не­упор­ных глин (круп­ное Вла­ди­мир­ское), фор­мо­воч­ных пес­ков (Кар­пов-Яр­ское), при­род­ных строит. ма­те­риа­лов и сы­рья для их про­из-ва, пре­сных и ми­нер. под­зем­ных вод. Име­ют­ся пер­спек­ти­вы вы­яв­ле­ния ско­п­ле­ний руд рту­ти, зо­ло­та, ти­тан-цир­ко­ние­вых рос­сы­пей.