Какими природными ресурсами богат северо западный район?

В18 веке район был «диким полем». отличается высокоразвитым с/х с перерабатывающей промышленностью и черной металлургией. ( центрально-черноземный)самый маленький район по числу субъектов федерации. одна из областей является свободной зоной. не богат природными ресурсами. специализируется на многоотраслевом машиностроении. ( северо-западный)

В Африке насчитывают от 500 до 8500 народов и этнических групп. Такое разнообразие объясняется разностью распределений народов и их подразделений. Вероятнее всего число народов и крупных этнических областей, объединяющих несколько близкородственных народов, колеблется от 1 до 2 тысяч.

Почти 90 % населения Африки составляют 120 народов численностью свыше 1 млн человек, из них 2/3 приходится на 30 народов, численностью свыше 5 млн человек. Большинство же прочих народов Африки насчитывают по несколько тысяч или даже сотен человек и населяют 1—2 деревни. Заметно более 1/3 населения Тропической Африки (и почти половину населения всей Африки) составляют не менее 10 крупнейших народов, численностью свыше 10 млн человек: арабы, хауса, фульбе, йоруба, игбо, амхара, оромо, руанда, малагасийцы, зулусы.

В культурно-этнографическом отношении территория Африки распадается на 2 историко-этнографические провинции — Североафриканскую и Тропическо-африканскую. Тропическо-африканская провинция в свою очередь включает 6 историко-этнографических областей:

Западная Африка, или Западный Судан,

Экваториальная Африка,

Восточная Африка (с Прибрежной и Межозёрной подобластями),

Северо-Восточная Африка,

Мадагаскар и остальные.

Рождаемость в Фута-Джаллон Гвинеи оценивается в 4,7 детей на среднюю женщину в 1954—1955 году, в Dobe Kung Ботсваны в 4,6 детей на среднюю женщину старше 45 лет в 1967—1969 году, у Нгбака в Центрально-африканской республике в 5,5 детей на женщину в 1957 году, в Sine-Saloum Сенегала в 6,7 детей на женщину в 1963—1965 годах, а в Yao Ньясаленда в 4,9 детей на среднюю женщину в 1946—1947 годах[1].

Объяснение:

Готово

зустрічаються, як правило, в субекваторіальних поясах. Ці зони виявляються в обох півкулях. Але ділянки саван можна зустріти і в субтропіках, і тропіках. Для цієї зони характерний ряд ознак. Клімат в савані завжди сезонно-вологий ігається чітка зміна періодів посухи і дощів. Саме такий сезонний ритм визначає всі природні процеси. Для рідколісся і саван характерні фералітні грунту. Рослинність цих зон рідкісна, з окремо розташованими групами дерев.Савани і рідколісся мають кліматичні особливості. По-перше, це чітка, ритмічна зміна двох періодів: посухи і проливних дощів. Кожен з сезонів, як правило, триває приблизно півроку. По-друге, для савани характерна зміна повітряних мас. Волога екваторіальна приходить слідом сухий тропічної. На клімат також впливають часті мусонні вітри. Вони приносять за собою сезонні проливні дощі. Савани практично завжди розташовуються між сухими зонами пустель і вологими екваторіальними лісами. Тому ці ландшафти постійно відчувають на собі вплив обох зон. При цьому важливо відзначити, що волога недостатньо довго тримається на цих територіях. Тому тут не виростають багатоярусні ліси. Але і порівняно короткі зимові періоди не дають савані перетворитися на пустелю.

Ґрунти саван

Для савани і рідколісся характерне переважання червоно-бурих, а також злитих чорних грунтів. Вони відрізняються в першу чергу малим вмістом гумусових мас. Грунту насичені основами, тому їх рН близький до нейтрального. Вони не родючі. У нижній частині в деяких профілях можна виявити залізисті конкреції. У середньому потужність верхнього земляного пласта становить приблизно 2 метри. В області переважання червоно-бурих грунтів в місцях пониження рельєфу з'являється темнокольорові монтмориллонитовій грунт. Особливо часто такі поєднання можна виявити в плоскогір'я Декан в південній його частині.Савани і рідколісся Австралії займають значну площу материка. Вони зосереджені в північній частині континенту. Також вони займають великі простори на острові Нова Гвінея, захоплюючи практично всю південну частину. Австралійська савана має свої відмінності. Вона не схожа ні на африканську, ні на південноамериканську. Під час сезону дощів всю її територію покривають яскраві квітучі рослини. Тут переважають сімейства Лютикова, орхідних та лілійних. Також в цій зоні часто зустрічаються злаки.

Для австралійської савани характерні і деревні рослини. В першу чергу евкаліпти, казуарини і акації. Вони зосереджені окремо стоять групами. Казуарини мають дуже цікаві листя. Вони складаються з окремих члеників і нагадують хвою. На цій території зустрічаються також і цікаві дерева з потовщеними стовбурами. У них вони накопичують необхідну вологу. Через цю особливість вони отримали назву «темно-зелені дерева». Присутність таких своєрідних рослин і робить австралійську савану неповторною.

Савани АфрикиСавани і рідколісся Африки з півночі і з півдня межують з тропічними лісами. Природа тут унікальна. У прикордонній смузі ліси поступово рідіють, їх склад стає помітно бідніше. І серед суцільного лісового масиву з'являється пляма савани. Такі зміни рослинності відбуваються через скорочення періоду дощів і збільшення сухого сезону. У міру віддалення від екваторіальної зони посуха стає все тривалішою.

Існує підкріплене фактами думка про те, що настільки широке поширення високотравних саван, які змінюються змішаними листопадними і вічнозеленими лісами, безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю людини. Протягом достатнього довгого часу на цих територіях постійно випалювали рослинність. Тому відбулося неминуче зникнення зімкненого деревного ярусу. Це сприяло приходу на ці землі численних стад копитних ссавців. В результаті відновлення деревної рослинності стало практично неможливим.