Почему вблизи крупных промышленных объектов формируется техногенные пустыни и что это так​

Водні ресурси України формуються з місцевого стоку рік на своїй території, а також стоку, що надходить із суміжних територій Дунаєм, Дніпром і його притоками, Сіверським Дінцем. Річки України живляться переважно атмосферними опадами, частка підземних вод у їхньому живленні становить 10—20 %. У середньому на території України випадає 609 мм опадів. Із них лише 83 мм перетворюються на річковий стік; решта вологи — 526 мм — випаровується.

За розрахунками гідрологів, середнього за водністю року ресурси місцевого стоку України складають 50 км3. Із суміжних з нею територій припливає 159 км3 води. Тому загальні її ресурси оцінюються в 209 км3. Основна кількість водних ресурсів поверхневих вод припадає на басейн Дніпра — 53,5 км3 середнього за водністю року. Значні водні ресурси формуються в басейнах інших річок. Особливістю формування водних ресурсів України є те, що притік води з суміжних з нею територій набагато більший за місцевий стік. Так,

Объяснение:

Кілійським гирлом Дунаю надходить 123 км2 води. Отже, Україна має значні сумарні водні ресурси. Але їх велика частина не може бути використана для господарських потреб, тому основними є місцеві водні ресурси. За їх запасами на одного жителя Україна є однією з найменш забезпечених країн (1 тис, м3 на рік) . Запаси водних ресурсів також змінюються з року в рік, нерівномірно розподілені по території України. Найбільші вони на заході, а найменш забезпечені місцевим стоком південні райони Донецької, Запорізької, Херсонської, Одеської областей. Це вимагає дбайливого ставлення до водних об'єктів, потребує раціонального використання водних ресурсів, охорони їх від забруднення.

Потомучто

Объяснение:

Объяснение:

Загальні відомості. Рельєф. Історія формування і типи рельєфу. Геологічна будова і корисні копалини. Клімат. Внутрішні води. Ґрунти. Рослинність. Тваринний світ. Природні райони

Австралія (Australia, від латинського australis - південний) - материк, розташований у Південній півкулі.

Загальні відомості

Простягається на 3200 км з півночі на південь від 10°41' пн. ш. (мис Йорк) до 39°11' пд. ш. (мис Південно-Східний) і на 4100 км із заходу на схід від 113°05' сх. д. (мис Стип-Пойнт) до 153°34' сх. д. (мис Байрон). Із заходу і півдня омивається Індійським океаном, зі сходу і півночі - морями Тихого океану: Тасмановим, Кораловим, Тиморським і Арафурським. Береги розчленовані слабко, великі затоки - Карпентарія на півночі і Велика Австралійська на півдні; єдиний великий півострів - Кейп-Йорк.

Австралія - найменший з материків. Площа 7631,5 тис. км2 (з островами Тасманія, Кенгуру, Мелвіл та ін. близько 7704,5 тис. км2). Острів Тасманія відділений від Австралії протокою Басса шириною 224 км. Уздовж східного узбережжя Австралії на 2300 км простягається Великий бар'єрний риф.

Рельєф

У рельєфі Австралії переважають рівнини. Близько 95% поверхні не перевищує 600 м над рівнем моря.

Головні орографічні одиниці:

Західно-Австралійське плоскогір'я - середні висоти 400-500 м, з піднятими краями: на сході - хребет Масгрейв (м. Вудрофф, 1440 м) і Макдоннелл (м. Зил, 1510 м), на півночі - масив Кімберлі (висота до 936 м), на заході - плосковершинний пісковий хребет Хамерслі висотою до 1226 м, на південному заході - хребет Дарлінг висотою до 582 м.

Центральна низовина з переважними висотами до 100 м над рівнем моря. У районі озера Ейр найнижча точка Австралії - 12 м нижче рівня моря. На південному заході - хребет Фліндерсі Маунт-Лофті.

Великий Вододільний хребет, середньовисотний, з плоскими вершинами, крутим, сильно розчленованим східним схилом і порожнім, східчастим західним, що переходить у горбкуваті передгір'я (даунси). На півдні, в Австралійських Альпах, найвища точка Австралії - гора Косцюшко, 2230 м.

Історія формування і типи рельєфу