Что происходило в мае 2007 г.на леднике соснового острова!

Зона тайги широкой полосой с запада на восток. Здесь преобладают подзолистые почвы. Они образуются в условиях влажного и прохладного лета, в результате чего незначительный растительный опад медленно разлагается и даёт небольшое количество перегноя (до 2%). Под тонким слоем перегноя лежит белёсый слой с нерастворимыми элементами породы, по цвету напоминающий золу. За цвет этого горизонта такие почвы названы подзолистыми. В тайге растут преимущественно хвойные деревья – чёрная ель, бальзамическая пихта, сосна, американская лиственница; есть и лиственные – бумажная берёза с гладкой белой корой, осина. В лесах водятся хищные звери – медведи, волки, рыси, лисицы; есть олени, лоси и ценные пушные звери – соболь, бобр, ондатра. Склоны Кордильер, обращенные к океану, одеты густыми хвойными лесами преимущественно из ситхинской ели, тсуги, дугласовой пихты. Леса поднимаются по склонам гор до 1000-1500 м, выше они редеют и переходят в горную тундру. В горных лесах водятся медведи – гризли, скунсы, еноты; в реках много лососевых рыб, на островах находятся лежбища котиков.

Зоны смешанных и широколиственных лесов.

К югу от зоны хвойных лесов зоны смешанных и широколиственных, а также переменно влажных лесов. Они расположены только в восточной части материка, где более мягкий и влажный климат, доходя на юге до Мексиканского залива. Под смешанными лесами на севере рас серые лесные почвы, под широколиственными - -бурые лесные почвы, а на юге под переменно влажными – желтозёмы и краснозёмы. В смешанных лесах преобладают жёлтая берёза, сахарный клён, бук, липа, белая и красная сосна. Для широколиственных лесов характерны различные виды дубов, каштан, платан и тюльпанное дерево.

Зона вечнозелёных тропических лесов.

Вечнозелёные тропические леса на юге Миссисипской и Приатлантической низменностей состоят из дубов, магнолий, буков и карликовых пальм. Деревья обвиты лианами.

Объяснение:

ВИБЕРИ ЩО ТУТ БІЛЬШЕ ТОБІ ПІДХОДИТЬ:

Основними видами впливу людини на ґрунти є ерозія (вітрова і водна); забруднення, вторинне засолення і заболочування; опустелювання; відчуження земель для промислового і комунального будівництва .Ерозія ґрунтів - руйнування і перенесення верхніх найродючіших горизонтів і підстилаючих порід вітром (вітрова ерозія) або потоками води (водна ерозія). Землі, які піддаються руйнуванню в процесі ерозії, називаються еродованими.

До ерозійних процесів належать також промислова ерозія (руйнування сільськогосподарських земель під час будівництва і розробки кар'єрів),  пасовищна ерозія (при інтенсивному випасанні великої рогатої худоби), іригаційна (руйнування ґрунту при прокладанні каналів і порушень норм поливу).  Вітрова ерозія (дефляція) ґрунтів. При вітровій ерозії ґрунтів відбувається видування і перенесення найменших частинок, до яких належать важливі для родючості компоненти (гумус, дрібнозем, хімічні речовини). Інтенсивність вітрової ерозії залежить від швидкості вітру, стійкості ґрунту, наявності рослинного покриву, особливостей рельєфу та від інших чинників. На її розвиток дуже антропогенні чинники. Наприклад, знищення рослинності, неперіодичний випас великої рогатої  худоби, неправильне застосування агротехнічних заходів різко активізують ерозійні процеси. При видуванні ґрунту оголюється коріння передусім культурних рослин, внаслідок чого вони гинуть. Крім цього, у захищених від вітру місцях перенесені частинки ґрунту відкладаються товстим шаром, засипають і призводять до загибелі існуючу рослинність.  Втрати ґрунту при вітровій ерозії у катастрофічні роки можуть становити до 400 т/га. Вітрова ерозія ґрунту особливо інтенсивно проявляється у степових і лісостепових районах.