Эссе значение почвы в жизни человека​

почве принадлежит важная роль в природной среде обитания человека. прежде всего, потому, что почва — основное средство сельскохозяйственного производства, относящееся к категории невозобновимых природных ресурсов. международные декларации и соглашения по проблемам природопользования — «всемирная стратегия охраны природы», «всемирная почвенная хартия», «основы мировой почвенной политики» — значение почвы, как всеобщего достояния человечества, рационально использовать и охранять которое должны все люди земли. поэтому вопросы землепользования затрагивают комплекс сложных проблем социально- характера: проблемы земельной собственности, земельного законодательства, земельного права, оценки земель и другие, не менее

по отношению к окружающей среде и человеку почва выполняет еще одну важную роль — протекторную. обладая способностью поглощать и удерживать в себе различные загрязняющие вещества, в том числе и радионуклиды, связывая их и путем, почва тем самым служит своеобразным фильтром, предотвращающим поступление этих соединений в природные воды, растения, и далее по пищевым цепям — в животные организмы и человека. однако возможности почвы в этом отношении не безграничны, а уровень техногенного прессинга все возрастает, поэтому все чаще случаи опасного загрязнения почв и последующего отравления людей.

здоровье человека в значительной степени определятся той средой, в которой он вынужден жить, и, как оказалось, почве в этом вопросе принадлежит немаловажная роль.

Австралія - країна унікальних тварин. Всі великі міста розташовані уздовж узбережжя. А внутрішні території Австралії відведені під поля та пасовиська для худоби. Майже вся центральна частина материка – це жарка посушлива пустеля. Природа Австралії дуже своєрідна. Через те, що Австралія є найвіддаленішим континентом зі своїми кліматичними і географічними особливостями, на її території мешкають такі тварини, яких більше немає ніде у світі. Це, передусім, сумчаті ссавці. До них належать кенгуру, коала, вомбат, посум. Там водяться качкодзьоб та єхидна - єдині ссавці, що відкладають яйця.

З благословення царя Олександра I, у липні 1819 року з Кронштадта стартувала перша російська антарктична експедиція. Честь відкрити шостий континент випала мореплавцям: Фаддею Беллінсгаузену і Михайлу Лазарєву.

Двом добре обладнаним кораблям припадала нелегка подорож. Одним з них, шлюпом «Восток», командував Беллінсгаузен, іншим, що називався «Мирний» — Лазарєв. Необхідно було будь–якою ціною просунутися до Південного полюса як можна ближче, «відкриваючи невідомі землі».

Через шість місяців після відплиття, 27 січня 1820 року мореплавці, нарешті, побачили заповітний південний континент. А 28 січня увійшло в історію як дата відкриття Антарктичного материка.

Південний полюс постав перед мореплавцям як товщі льоду, усипані крижаними буграми. Бажаючи переконатися у вірності свого відкриття, Беллінсгаузен тричі намагався підійти до самої землі, кораблі обійшли майже весь материк, але вийти на берег так і не вдалося.

Плавання тривало 751 день. На карту були нанесені 29 нових островів. Експедиція Беллінсгаузена і Лазарєва справедливо вважається однією з найбільш важливих і складних в історії!