7евразия назовите «цветные моря» евразии

Сільське господарство (далі с/г) є однією з основних галузей народного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування – це стратегічна умова життя та розвитку всього населення країни. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Чорноземні ґрунти і сприятливий клімат, велика густота населення, землеробські навички, які здавна склалися в с/г, і зручне економіко-географічне положення зробили рослинництво базовою галуззю с/г. Також досить важливою є галузь тваринництва, яка зараз функціонує в Україні досить ефективно. Проблему с/г досліджують багато вчених, такі як Богдан Хомяк, Наталія Степанець, Олександр Муляр, Наталія Олешко та ін.

Серед основних проблем, які торкнулися вітчизняного с/г виділяють такі:

1) техніко-технологічна база України в с/г є дуже застарілою і працює ще з Радянських часів. Вітчизняна машинобудівна промисловість, що нараховує майже півтори сотні розрізнених підприємств, не модернізована, оснащена технічно застарілим устаткуванням, технологічно відстала: зношеність технологічного устаткування досягає 70-80%, його середній вік - 30-35 років, а самі технології виробництва машин – жорсткі;

2) відбувається процес «старіння» с/г кадрів. Молоде покоління все частіше іммігрує у великі місця, де є всі умови для навчання та праці, цікавого відпочинку, через що частина кваліфікованих конструкторських, інженерно-технічних і робочих кадрів вже вважається втраченою;

3) значна частина с/г продукті не знаходить збуту внаслідок па­сивності споживчої кооперації, вкрай повільного становлення с/г обслуговуючих кооперативів і кредитних спілок на селі;

4) умови використання с/г угідь не покращує ситуації. Більша частина чорноземів вже виснажені, вони втрачають свою продуктивність через недотримання правил обробки землі. Ґрунти не підтримуються добривами та іншими корисними елементами. А вміст гумусу зменшується з кожним роком;

5) через розвиненість корупції, хабарництва, нестабільність політичної та економічної ситуації в країні, недостатній розвиток фінансової системи дуржави та труднощі в роботі із вітчизняними партнерами, потік іноземних інвестицій, а особливо в с/г майже відсутній.

Оскільки с/г виробництво має переважно сезонний характер, то нормальне функціонування галузі вимагає раціонального й обґрунтованого співвідношення між власними та за­лученими коштами. Тому зростає необхідність пошуку зовнішніх джерел, найбільш розповсюдженим серед яких є кредити. Банківські позики допомагають розвиватися промисловості, малому підприємництву та сільсько­му господарству але для забезпечення сталого розвитку потрібні передусім середньо- та довгостро­кові кредити. Корот­кострокове кредитування розв’язує проблему отримання відповідних ресурсів для проведення польо­вих робіт, а довгострокове кредитування є передумовою розширення та оновлення виробничих фон­дів. Характерною ознакою сучасного стану кредитування с/г підприємств України є домінування короткострокових кредитів. За даними Міжнародної фінансової корпорації 77% сільсько­господарських товаровиробників використовують кредити для закупівлі паливно-мастильних матеріа­лів, 48% - на закупівлю засобів захисту рослин 36% - на придбання посівного матеріалу. Тільки 13% підприємств використовують кредити на технологічне оновлення виробництва а 6% - на його розширення [2].

До числа країн з найвищою питомою вагою позичкових коштів у аграрному капіталі належить Англія і Німеччина — близько 50%, Франція — понад 40%, Італія і Бельгія — більш як 30%. У країнах ЄС 40% господарств перебу­ває в повній залежності від залучення позикових коштів і лише 25% фермерських господарств не використовують банківські кредити.

Державна підтримка аграрного сектора — це один з пріоритетних напрямів економічної політи­ки у багатьох країнах світу, який розглядається як необхідний інструмент аграрної політики в умовах ринку.

За обмеженості бюджетних ресурсів ви­никає необхідність співпраці українських сільськогосподарських підприємств з іноземними інвесторами саме у сфері інвестування модернізації основних фондів. Не менш важливим зовнішнім джерелом фінансування агроформувань є іноземні інвестиції. Але в безпосередньо в сільське господарство вкладається лише 2% від загального обсягу інвестицій в економіку України .

Отже, стратегічним пріоритетом соціального та еконо­мічного розвитку України є підвищення рівня продовольчої безпеки держави на основі нарощу­вання виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості і збалансованості за поживними елементами. Всі перераховані вище проблеми розвитку АПК України повинні спонукати нашу владу до цілеспрямованих та науково обґрунтованих заходів в сфері с/г. Серед них потрібно виділити стабільну державну підтримку с/г виробників, залучення іноземних інвестицій, видача коротко- та довгострокових

http://www.rusnauka.com/15_APSN_2010/Economics/65100.doc.htm  - на ссылку бро)✨

Рельеф :

Восточно-Европейская равнина состоит из возвышенностей с высотами 200—300 м над уровнем моря и низменностей, по которым текут крупные реки. Средняя высота равнины — 172 м, а наибольшая — 479 м — на Бугульминско-Белебеевской возвышенности в Предуралье.

Реки: Волга, Урал, Дон, Днепр, Дунай, Висла, ...

Абсолютная высота: 171 м

Характер :

Полого-равнинный характер рельефа. Высота 170 м. над уровнем моря, некоторые возвышенности достигают 1000 м.

Понижается :

Понижение северной части Восточно-Европейской равнины происходит к Белому и Баренцеву морю.Северная покатость.На север текут реки-Северная Двина,Печора,Онега,Мезень.

Южную часть занимают низменности,в России- Прикаспийская.Реки,такие как Волга,Дон,притоки Волги текут на юг-в Каспийское,Азовское и Черное море  и уклон  южной части Восточно-Европейской равнины -к югу.