Решить кроссворд: 1. "корабль" пустыни. (8 букв) 2. микроорганизм. (6 букв) 3. плодородный слой земли. (5 букв) 4. представитель животного мира тропических лесов. (10 букв) 5. процесс поглощения растениями углекислого газа и выделения кислорода. (10 букв) 6. красивый цветок, представитель растительного мира тропиков. (7 букв) 7. величайшая пустыня земли. (6 букв) 8. дикая лошадь. (6 букв)

 Микроорганизм-микроб
 Плодородный слой земли-почва
 Представитель животного мира тропических лесов-?
 Процесс поглощения растениями углекислого газа и выделения кислорода.-фотосинтез
 Красивый цветок, представитель растительного мира тропиков-?
 Величайшая пустыня земли-Сахара.
Дикая лошадь-зебра.
"Корабль" пустыни-Верблюд
Чем смогла

Відповідь:

В Україні поширені такі основні типи ґрунтів: дерново-підзолисті, дернові; буроземи; сірі, ясно-сірі і темно сірі лісові; чорноземи і каштанові; коричневі; лучні і болотні; солонці, солончаки ісолоді

Пояснення:

Кожен тип ґрунту має свої різновиди залежно від підґрунтя, клімату, рослинного покриву та інших ґрунтоутворювальних чинників. В Україні цих різновидів дуже багато. Наприклад, під час ґрунтового картографування, що проводилося в останні роки, виявлено 650 видів ґрунтів, а відмін набагато більше.

Різні типи ґрунтів займають в Україні та її природно-географічних регіонах різну площу .

Дерново-підзолисті та дернові ґрунти здебільшого поширені в північній (поліській) частині України. Вони формуються в умовах надмірного зволоження. Під заболоченими лісами чи на післялісових луках утворюються оглеєні ґрунти. На зволожених місцевостях під сосновими лісами (борами), а також на піщаних терасах трапляються дерново-борові ґрунти. Ці ґрунти характеризуються низьким вмістом гумусу, несприятливими фізичними властивостями, невисокою родючістю. Вони потребують угноєння і внесення мінеральних добрив. У місцях виходу на поверхню відкладів крейди на Поліссі сформувались дерново-карбонатні досить родючі ґрунти.

Бурі лісові (буроземи) і буро-підзолисті ґрунти поширені в межах лісової смуги висотних поясів Карпат, а також у Передкарпатті та Закарпатті, на північних схилах Кримських гір. Ці ґрунти формуються в умовах достатнього зволоження, тривалого теплого періоду, переважно за участю мікроорганізмів, під листяними або хвойними лісами.

    У лісостеповій зоні, а також у південних районах Полісся поширені перехідні від дерново-підзолистих до чорноземних ґрунтів — сірі та ясно-сірі лісові (мал. 50). Вони сформувалися на лесовому підґрунті під широколистими лісами. У розріджених лісах — темно-сірі опідзолені ґрунти. Вміст гумусу в них невеликий — 1,8-4,3%. Регулювання водного режиму цих ґрунтів є важливою умовою підвищення їхньої родючості.

У сухому Південному Степу поширені темно-каштанові ґрунти, а в сухих умовах причорноморських і присиваських степів — каштанові (мал. 52). Вони мають менш потужний гумусовий горизонт (до 55 см), вміст гумусу в них становить 1,3-2,9%.

На півдні, в районах із субтропічним кліматом, переважають коричневі (мал. 53) і червоно-коричневі ґрунти (Південний берег Криму). Вміст гумусу в них становить 3% і більше. Ґрунти на породах червоного кольору мають червоно-коричневе забарвлення. Ці ґрунти формуються в умовах недостатнього (в теплий період) зволоження.

Лучні і болотні ґрунти не повною мірою підпадають під зональне розміщення, хоча найкращі природнокліматичні умови для їх формування створюються саме в зонах достатнього зволоження, тобто в західних і північних (поліських) районах України. У степових районах лучні і болотні ґрунти засолені. Лучні ґрунти формуються в умовах значного зволоження, болотні — перезволоження.

    Усі лучні і болотні ґрунти потребують осушувально-зрошувальної водної меліорації. Однак великі масштаби осушувальної меліорації, яка інтенсивно проводилася в Україні, особливо на Поліссі, не завжди давали позитивні результати ігалося пересушення земель, а в період інтенсивних опадів вода затоплювала великі площі. Дотримання науково обґрунтованих підходів щодо водної меліорації має дуже важливе значення.

   У південних посушливих районах поширені солончаки, солонці і солоді. Площа цих типів ґрунтів за останні роки поступово збільшується, що призводить до зменшення площі продуктивних ґрунтів. Особливо інтенсивно цей процес відбувається поблизу великих дніпровських водойм у південній і центральній частинах України, а також на поливних землях.

    Солончаки утворюються в результаті випаровування мінералізованих ґрунтових вод, що залягають близько від поверхні. Вони поширені в південній частині України. Загалом території, зайняті солончаками, порівняно невеликі. Значну площу займають в Україні солонці, які менше засолені, ніж солончаки.

   На пониззях, краще зволожених землях Причорномор'я і Приазов'я, поширені солоді, що сформувалися внаслідок вилуження засолених ґрунтів.

Аристотель, Марко Поло , Афанасий Никитин,Христофор Колумб,Фернан Магеллан, Васко да Гамо ,Джеймс Кук,Ломоносов

Как люди открывали Землю

Знания о природе Земли, населении и его хозяй­ственной деятельности накапливались тысячелетия­ми. Географическими знаниями владели народы древ­него мира. Около 596—594 гг. до н. э. финикийские мореплаватели совершили плавание вокруг Африки. В истории географии выделяют несколько периодов познания человеком своей планеты. В античном ми­ре великие мыслители Древней Греции (Геродот, Страбон, Аристотель, Эратосфен, Птолемей и др.) пытались создать первые теории о происхождении и строении окружающего мира, измерили окружность Земли, определили ее форму, составили первые гео­графические описания. В раннем средневековье ста­ла развиваться картография, были изобретены нави­гационные приборы, совершенствовалось судострое­ние, что позволило осваивать морские просторы. В IX в. норманны начали плавать в северной Атланти­ке, а новгородцы вышли к Ледовитому океану. Путешествия Марко Поло и Афанасия Никитина расширили географические знания европейцев о мире.