Установіть відповідність між тектонічними структурами і сейсмічними зонами південної америки та формами рельєфу, які до них і: а плити південноамериканської платформи б область кайнозойської складчатості в тихоокеанський сейсмічний пояс 1 вулкани котопахі, чімборасо, сан-педро 2 ефіопське нагір'я 4 бразильське, гвіанське плоскогір'я

А 4    Б 2    В 1 думаю так

1)
В тихом океане находятся одни из самых глубоких желобов к примеру Марианский желоб 11191м. Формы рельефа дна очень разнообразны, благодаря этому на дне океана могут быть различные организмы от планктона и до камбуса.
2)
Тропический циклон -- циклон, образовавшийся в тропических широтах -- атмосферный вихрь с пониженным атмосферным давлением в центре. В отличие от внетропических циклонов, часто сопряжён со штормовыми скоростями ветра. В тропических циклонах северного полушария вращение воздушных потоков происходит против часовой стрелки, а и циклонах южного полушария -- по часовой стрелке при наблюдении сверху [2]. На Дальнем Востоке и в Юго-Восточной Азии обычно используется название Тайфун. Это слово происходит от английского typhoon, родственного с греч. и арабским ШжЭЗд. Не исключено также родство с китайским (taifзng). Тропические циклоны также часто называют ураганами (исп. huracan, англ. hurricane), по имени индейского бога ветра Huracan. Такое название особенно распространено в Северной и Южной Америке. Принято считать, что шторм переходит в ураган при скорости ветра более 120 км/час, при скорости 180 км/час ураган называют сильным ураганом 
В Тихом океане находится несколько зон спрединга (разрастания) океанической литосферы, главная из которых Восточно-Тихоокеанская (включает в себя подводные литосферные плиты Кокос и Наска) . По периферии океана происходит субдукция этой литосферы под обрамляющие континенты. Над каждой зоной субдукции протянулась цепочка вулканов, все вместе они и образуют Тихоокеанское кольцо. Но кольцо это неполное и прерывается там, где нет субдукции — от Новой Зеландии и вдоль антарктического побережья. Кроме того, ни субдукции, ни вулканизма нет на двух отрезках побережья Северной Америки: вдоль полуострова и штата Калифорния (более 2000 км) и к северу от острова Ванкувер (почти 1500 км) .
3)
Около 90 % мировых землетрясений и 80 % самых мощных землетрясений мира произошли в Тихоокеанском огненном кольце. Следующая по мощности сейсмическая зона (5-6 % землетрясений и 17 % самых мощных землетрясений мира) - это Алпидный пояс, который начинается около Явы и Суматры и идёт через Гималаи, Средиземноморье, и заканчивается в Атлантическом океане. Срединно-Атлантический хребет- третья по мощности зона землетрясений.
4)
Основные зоны субдукции расположены по периметру Тихого и Атлантического океанов. Наиболее тектонически активные участки прилегают к побережьям Японии, Чили, Курильских островов, Камчатки, Алеутских островов, Аляски и Индонезии. Здесь скорость движения океанической плиты достигает 6–8 см/год. Как следствие время от времени здесь происходят мощные подводные землетрясения и цунами.
В России наиболее подвержены возникновению цунами восточные побережья Камчатки и Курильских островов, остров Сахалин и побережье Тихого океана.
Наибольшие высоты волн 9–11 м отмечены на побережье Второго Курильского пролива, здесь они примерно в 1,5–2 раза больше чем на открытом тихоокеанском побережье северных Курил и юго-восточной Камчатки. Это наиболее цунамиопасный участок в данном районе.
Еще один участок, на котором наблюдалось локальное усиление цунами при крайнем юго-западном положении источника – юго-восточное побережье о. Парамушир, между м. Океанский и м. Васильева (б. Океанская, Подгорное) .
Довольно высока степень опасности цунами на о. Онекотан (б. Муссель с океанской стороны) .

висотна поясність альп.  альпи розташовані в межах помірного поясу.  на їх південних схилах випадає багато опадів – до 3  000 мм за рік. нижній пояс до висоти 1 000 м утворюють  широколисті ліси  з дуба, каштана, граба, ясена, бука. вище ростуть  мішані ліси  з бука і ялиці, які з висотою змінюються на  хвойні ліси, де крім ялиці ростуть ялина, модрина, сосна.

вище росту дерев у горах заважають сильні вітри, різкі коливання температури повітря та короткий теплий сезон. тому на висотах понад 2 000 м розташовані  ійські луки. в їх рослинному покриві переважають високі багаторічні трави.  серед них трапляються  заростіялівцю та рододендрона, який має великі яскраві квіти червоного, лілового, жовтого чи білого кольорів. поширені криволісся з гірської сосни, гілки якої притиснуті вітрами до землі. над ійськими розташовуються  альпійські луки  – пояс низькорослих трав, що мають яскраві квіти. ще вище в холодному кліматі можуть вижити тільки    мохи і лишайники на скелястих виступах. на межі зі сніговою лінією росте едельвейс  – трав’яниста рослина, яка має красиві сніжно-білі квіти у вигляді багатопроменевої зірки. за здатність витримувати високогірний холод і люті вітри ця рослина вважається символом мужності і стійкості. на висоті 3  000 м за сніговою лінією лежитьпояс снігів і льодовиків.

гірські хребти альп стали прихистком для багатьох тварин, витіснених людиною з рівнин і низькогірних районів. багато з них узимку мешкають у лісову поясі, а влітку піднімаються вище на високогірні луки. скелясті схили легко долають серна та гірський козел. до гірських умов пристосувався бабак. багато птахів – ворона, галка, ластівка, синиця, дятел. у гірських струмках багато риби, серед якої найбільше цінується форель.

нижній пояс альп найбільш населений, тому його природна рослинність значною мірою змінена. його навіть називають культурним поясом. високогірні луки використовуються як пасовища для худоби. альпи –найбільш відвідувані численними туристами, мисливцями, спортсменами гори землі. тому господарство багатьох альпійських країн базується на туризмі і спорті. це завдає певної шкоди гірській природі. для її збереження відновлюють ліси, тваринний світ, створюють заповідники. одним з найбільших є  гран-парадізо  в італії.

висотна поясність гімалаїв.  у  гімалаях – найвищих горах світу – через їх ічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту спостерігається планетарний максимум висотної поясності.  це означає, що піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.

так,  біля підніжжя, там де рівнина переходить у передгір’я, тягнеться  пояс  субекваторіальних вічнозелених  болотистих джунглів  –  тераїв. у цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. трави сягають заввишки 5 м. у густих заростях водяться такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. у лісі багато мавп. із хижаків водяться тигр і леопард. колись у тераях були поширені  озера і болота, що кишіли малярійними комарами. нині вони здебільшого осушені.

вище джунглів до висоти 1  200 м розташовується  пояс  вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревовидні папороті, бамбук і численні ліани. його змінює  пояс  субтропічних лісів  з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. на висотах вище 2  000 м панують  широколисті ліси помірного поясу  з дуба, клена, каштана, які переходять у  хвойні    ліси  із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. підлісок утворюють густі зарості рододендронів. верхня межа лісу проходить на висоті 3  500 м.

вище ліси розріджуються і змінюються  ійським поясом  з високотравними луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. над ними розташовуються  альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав’яні килими. на відмітках    5 500 – 6 000 м проходить снігова лінія, за якою  – пояс вічних снігів і льодовиків.. отже, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтів, як гімалаї.

у гімалаях у верхніх поясах зустрічається чорний гімалайський ведмідь, який на відміну від бурого ведмедя має на грудях на чорному хутрі білу пляму у вигляді літери v. до висоти 5  000 м піднімається сніжний барс, який має дуже гарне пухнасте хутро. у високогір’ях водиться як, густа і довга вовна якого дозволяє витримувати сильний холод. мускусні олені (кабарги), дикі гірські барани й кози здатні долати скелясті стрімкі уступи. повсюдно поширені гризуни, особливо підкоришники. багато птахів, серед яких фазан данфе, дикий індик улар.

найбільш освоєними людиною є передгір’я і середня смуга південних схилів гімалаїв, які найсприятливіші для життя. там розташовані поселення, прокладені дороги. в долинах вирощують рис, а на схилах цитрусові і чайний кущ. у високогір’ях розводять овець і яків ( вище за 4  500 м постійного населення вже немає.