Доклад на тему биография фридлиха магеллана

Фернан Магеллан родился весной 1480 года, в местности Саброза, провинции Вила-Реал, в Португалии.Подпись Фернана МагелланаНебогатый, но знатный дворянин в 1492-1504 годах служил пажом в свите португальской королевы. Изучал астрономию, навигацию и космографию. В 1505-1513 участвовал в морских сражениях с арабами, индийцами и маврами, показал себя храбрым воином, за что получил чин морского капитана. Из-за ложного обвинения ему отказали в дальнейшем повышении по службе и в 1517 году, подав в отставку, он переехал в Испанию. Перейдя на службу к королю Карлу I, он предложил проект кругосветного плавания, принятый после долгого торга.Открытие пролива между Атлантическим и Тихим океаном20 сентября 1519 пять небольших кораблей — «Тринидад», «Сан-Антонио», «Сантьяго», «Консепсион» и «Виктория» с экипажем в 265 человек вышли в море. При пересечении Атлантики Магеллан использовал свою систему сигнализации, и разнотипные корабли его флотилии ни разу не разлучились. 29 ноября флотилия достигла побережья Бразилии, а 26 декабря1519 года — Ла-Платы, около месяца обследовал залив, но прохода в Южное море не обнаружил.2 февраля 1520 года экспедиция Магеллана пошел на юг вдоль атлантического побережья Южной Америки, двигаясь лишь днем, чтобы не пропустить вход в пролив. На зимовку он стал 31 марта в удобной бухте у 49° южной широты. В ту же ночь начался бунт на трех кораблях, вскоре жестоко подавленный Магелланом. Посланный весной на разведку корабль «Сантьяго» разбился о скалы, но команду удалось октября корабли вошли в узкий извилистый пролив, позже названный именем Магеллана. На южном берегу пролива мореплаватели видели огни костров. Магеллан назвал эту землю Огненной землей. Через месяц с небольшим пролив (550 км) был пройден тремя кораблями, 4-ый корабль «Сан-Антонио» дезертировал и вернулся в Испанию, где капитан оклеветал Магеллана, обвинив его в измене королю.

Кавказские горы, общая информация о Кавказских горах

 geolog  Декабрь 29th, 2013  Горы Европы 

Кавказские горы — горная система между Чёрным, Азовским и Каспийским морями. Этимология названия не установлена.

Разделяется на две горные системы: Большой Кавказ и Малый Кавказ.

Кавказ часто делят на Северный Кавказ и Закавказье, границу между которыми проводят по Главному, или Водораздельному, хребту Большого Кавказа, занимающему центральное положение в горной системе.

Большой Кавказ простирается более чем на 1100 км с северо-запада на юго-восток, от района Анапы и Таманского полуострова до Апшеронского полуострова на побережье Каспия, рядом с Баку. Максимальной ширины Большой Кавказ достигает в районе меридиана Эльбруса (до 180 км). В осевой части расположен Главный Кавказский (или Водораздельный) хребет, к северу от которого простирается ряд параллельных хребтов (горных цепей), в том числе моноклинального (куэстового) характера (см. Большой Кавказ). Южный склон Большого Кавказа большей частью состоит из кулисообразных хребтов, примыкающих к Главному Кавказскому хребту. Традиционно Большой Кавказ делится на 3 части: Западный Кавказ (от Чёрного моря до Эльбруса), Центральный Кавказ (от Эльбруса до Казбека) и Восточный Кавказ (от Казбека до Каспийского моря).

Наиболее известные вершины — г. Эльбрус (5642 м) и г. Казбек (5033 м) покрыты вечными снегами и ледниками.

Большой Кавказ — регион с большим современным оледенением. Общая численность ледников составляет около 2 050, занимаемая ими площадь приблизительно 1 400 км². Больше половины оледенения Большого Кавказа сосредоточено на Центральном Кавказе (50 % от числа и 70 % от площади оледенения). Крупными центрами оледенения являются гора Эльбрус и Безенгийская стена (с ледником Безенги, 17 км).

Дощ у міфології[ред. • ред. код]Перун у Києві

Згідно з віруваннями різних народів дощ посилають божества дощу (наприклад, для того, щоб вродив врожай). У слов'ян таким богом був Перун, у римській міфології - це Юпітер, у греків - Зевс, у ведичній культурі - Індра. Слід зазначити, що у монотеїстичних релігіях, де поклоняються Верховному Богу над іншими підпорядкованими богами, немає потреби поклонятися богові дощу окремо. Якщо людина поклоняється Верховному Богу, то бог дощу, будучи Його слугою, буде також вдоволений і пошле дощі.

Характеристики[ред. • ред. код]

Рідкі опади з меншим діаметром крапель називаються мрякою. Краплі з діаметром понад 7 мм, розбиваються при випаданні на менші краплі. Інтенсивність дощу коливається від 0.25 мм/год (мжа) до 100 мм/год (злива). Дощ силою 28 мм/год, що випадає на площі 1 га д,огає потужності 7,5 кВт.[1]

Поверхневі потоки, що утворюються під час дощу, спричиняють значну ерозію корінних порід, особливо у гірській місцевості.

Тривала відсутність дощу призводить до посухи. У багатьох культурах виконується спеціальний обряд викликання дощу, що виконується під час посухи з метою виклику дощу.

Механізм утворення[ред. • ред. код]

Дощ випадає, як правило, зі змішаних хмар (переважно шарувато-дощових та високошаруватих), що містять за температури нижче 0 °C переохолоджені краплини і льодяні кристали. Пружність насичення водяної пари над краплями більша, ніж над крижаними кристалами за тієї ж температури, тому хмара, навіть ненасичена водяною парою по відношенню до крапель води, буде перенасичена по відношенню до кристалів. Це призводить до зростання кристалів за одночасного випаровуваннія крапель. Збільшуючись і обтяжуючись, кристали випадають з хмари, приморожуючи до себе при цьому переохолоджені краплини. Входячи у нижню частину хмари або в шари під нею з температурою понад 0 °C вони тануть,, перетворюючись на дощові краплини. Менша роль в утворенні дощу належить злиттю хмарних крапель між собою.

Утворення кристалів льоду звичайно відбувається на ядрах кристалізації — аерозольних часточках, присутніх у атмосфері. За високої концентрації аерозолів утворення дощових краплин відбувається швидше. З цієї причини над великими містами частіше, ніж на селі випадають слабкі дощі.[2] Розпилюючи у хмарі реагенти, можна викликати штучний дощ, однак кількість штучних опадів буде невеликою. В природніх умовах дощові хмари утворюються на потоках теплого вологого повітря, які багаторазово відновлюють вміст вологи у хмарі під час дощу.

Якщо сонце освітлює дощові краплини, що летять, то за певних умов можна гати веселку.

Умови утворення[ред. • ред. код]