Какое азимут имеет направление юг запад

ответ. Значение азимута 225 градусов.

По водообеспеченности Северные материки занимают среднее положение между самым влажным континентом — Южной Америкой и сухими — Африкой и Австралией. Слой стока с территории Евразии составляет около 300 мм в год, Северной Америки — 330 мм. Этот показатель для Южной Америки — 580 мм, для Африки — примерно 180 мм. Как видно, величины стока Северных материков близки между собой и значительно отличаются от показателей Южных континентов. Это объясняется, по-видимому, сходством климатических условий и говорит о важной роли климатов в формировании стока. Существенное значение для особенностей внутренних вод имеют также строение поверхности и история развития природы.Величины стока распределяются по территории материков неравномерно. Особенно это характерно для Евразии и в наибольшей степени — для ее азиатской части.Слой стока на некоторых участках суши достигает 1500-2000 мм в год (в муссонных областях Южной Азии), а местами сток почти отсутствует или величины его ничтожны (в Аравии, во внутренних котловинах Центральной Азии). Районы с годовым слоем стока менее 50 мм занимают огромные территории (вся Средняя и Центральная Азия, бассейн нижнего Инда, Аравия, Иранское нагорье и др.). В Северной Америке сток распределяется более равномерно, хотя есть небольшие районы, где сток велик (более 1500 мм в год — на северо-западе) и мал (менее 50 мм в год — на юго-западе во внутренних котловинах Кордильерской горной системы). На большей части территории материка величина слоя стока составляет 200-600 мм в год.Неравномерность распределения поверхностного стока зависит и от разного количества выпадающих осадков, и от коэффициента увлажнения, связанного с соотношением осадков и испаряемости, и от строения поверхности суши. Так, в Евразии, для которой характерен котловинный рельеф, более 30% площади приходится на области внутреннего стока.Среди котловин немало таких, которые практически лишены поверхностных вод, кроме соленых озер с непостоянным объемом воды. Однако области внутреннего стока есть и в районах с достаточным увлажнением. Например, значительная северная часть бассейна Каспийского моря-озера находится в области влажного и слабо засушливого климата. Здесь густая сеть рек бассейна верхней и средней Волги.В Северной Америке бессточных районов очень мало, они составляют всего несколько процентов территории материка и расположены во внутренних котловинах Кордильерской системы и Мексиканского нагорья.Обширные площади в пределах Северных материков занимают карстующиеся породы. В этих районах поверхностный сток в значительной степени переходит в подземный. Своеобразные условия формирования, циркуляции и режима подземных и поверхностных вод складываются в областях распространения многолетней мерзлоты, которые на Северных материках занимают огромные территории.

Штучні Супутники Землі (ІСЗ), космічні літальні апарати, виведені на орбіти довкола Землі і призначені для вирішення наукових і прикладних завдань. Запуск першого ІСЗ(штучний супутник Землі), що став першим штучним небесним тілом, створеною людиною, був здійснений в СРСР 4 жовтня 1957 і з'явився результатом досягнень в області ракетної техніки, електроніки, автоматичного управління, обчислювальної техніки небесної механіки і ін. розділів науки і техніки. За до цього ІСЗ(штучний супутник Землі) вперше була виміряна щільність верхньої атмосфери (по змінах його орбіти), досліджені особливості поширення радіосигналів в іоносфері, перевірені теоретичні розрахунки і основні технічні рішення, пов'язані з виведенням ІСЗ(штучний супутник Землі) на орбіту. 1 лютого 1958 на орбіту був виведений перший американський ІСЗ(штучний супутник Землі) «Експлорер-1», а декілька пізніше самостійні запуски ІСЗ(штучний супутник Землі) виробили і інші країни: 26 листопада 1965 — Франція (супутник «А-1»), 29 листопада 1967 — Австралія («ВРЕСАТ-1»), 11 лютого 1970 — Японія («Осумі»), 24 квітня 1970 — КНР(Китайська Народна Республіка) («Китай-1»), 28 жовтня 1971 — Великобританія («Просперо»). Деякі супутники, виготовлені в Канаді, Франції, Італії, Великобританії і ін. країнах, запускалися (з 1962) з до американських ракет-носіїв. У практиці космічних досліджень широкого поширення набула міжнародна співпраця. Так, в рамках науково-технічної співпраці соціалістичних країн запущений ряд ІСЗ(штучний супутник Землі). Перший з них — «Інтеркосмос-1» — був виведений на орбіту 14 жовтня 1969. Всього до 1973 запущено понад 1300 ІСЗ(штучний супутник Землі) різного типа, у тому числі близько 600 радянських і понад 700 американських і ін. країн включаючи пілотовані космічні кораблі-супутники і орбітальні станції з екіпажем.