Наибольшую мощность земная кора имеет под а)горами б)плоскогорьями в)впадинами г)

Вода Світового океану солона. Це пояснюється тим, що за мільйони й мільйони років річки земної кулі виносили з суходолу в Світовий океан величезні маси розчинених у них речовин, у тому числі й солей. Завдяки кругообігу води в природі, вода з Океану випаровувалася, а розчинені в ній речовини випадали в осад і накопичувалися. Вода в Океані ставала дедалі солонішою. Цей процес тривав протягом мільйонів років і продовжується до цього часу.

Кількість грамів речовин, розчинених в одному літрі води, називають солоністю води. Одиниця вимірів солоності води називається проміле (‰). Це тисячна частка цілого на відміну від відсотка (%) — сотої частки цілого. Якщо солоність води менша одного відсотка, то воду називають прісною. Це в основному води суходолу. Солоність вод у морях і океанах становить у середньому 35‰ (35 г солі на 1 літр води). Солоність води в різних частинах Світового океану неоднакова. Біля берегів, де в Океан впадають річки або стікають води танучих льодовиків та снігів, — солоність менша (32‰). Одною з малосолоних частин Світового океану є Азовське море (12-14‰), що омиває береги України, а найсолонішим — Червоне море (42‰), яке омиває береги Африки і Азії.Температура води в Світовому океані змінюється від екватора до полюсів і від поверхні в глибину. Найвища вона у верхніх шарах біля екватора (+27...+28°С). З просуванням на північ і на південь від нього температура постійно знижується. Найменші її значення гаються біля полюсів — близько -2°С. Тому більша частина навколополюсних ділянок Світового океану протягом усього року вкрита кригою і льодом.

Климат в районе Тихоокеанского побережья и восточных районов Кордильер, Великих озер, юго-востока материка, умеренный, средиземноморский и субтропический. Природные условия этих районов благоприятно сказываются на условиях для проживания населения, в отличии от районов с континентальным климатом межгорных районов Кордильер, и субарктическим климатом Аляски, что подтверждается статистическими данными: средняя плотность населения в США - 28 чел./км2 Но размещено неравномерно. Так в северо-восточных районах плотность населения составляет свыше 100 чел./км2, в аграрных районах и слабо заселенных горных штатах от 2 до 11, а на Аляске - еще меньше. Наибольшая численность населения характерна для штатов Калифорния (31,2 млн. человек, 1993 г.), Нью-Йорка (18,2 млн.), Техаса (18 млн.), Флориды (13,7 млн. Природные условия влияют и на размещение хозяйства. Выделяют три основных района: Север, Юг и Запад.

Север – крупные промышленные и финансовые центры, биржи ( лидер в сельском хозяйстве и тяжелой промышленности)

Запад – в основном скотоводство, добыча полезных ископаемых, земледелие на орошаемых землях.

Юг – главный нефтегазовый район, и район по производству хлопка.