1. положение реки на материке, принадлежность к бассейну (река нил ): все про эту реку 2. исток и место впадины в водоем 3. источник питания 4. режим реки в зависимости от климата 5. хозяйственное значение 6. экологическое состояние !

1. Северо-восточная часть материка Африка, принадлежит к бассейну Атлантического океана
2. Истоки Нила - реки Белый Нил (берет начало на Восточно-Африканском плоскогорье) и Голубой Нил (исток - на Эфиопском нагорье) . Белый и Голубой Нил сливаются в районе города Хартум, с этого места река имеет общее название - Нил. Устье - В Средиземном море.
3. Река равнинная, однако на Белом Ниле в верхнем течении, в пределах Восточно-Африканского плоскогорья образует водопады.
4. Дождевое питание
5. Летнее половодье, связанное с дождевым сезоном в субэкваториальном поясе, где берут начало истоки
 6. Нил используется в качестве транспортной артерии, для судоходства. Воды Нила используют в сельском хозяйстве, для орошения полей. а также рыболовство.
7. Удовлетворительное, хотя вода реки сама по себе мутная. После строительства Асуанской плотины мутность реки ниже плотины снизилась. Однако снизились рыбные ресурсы. Подавляющее большинство населения Египта сосредоточено в долине и дельте Нила.

Виробництво алюмінію, титану, магнію зосереджено в Запоріжжі й базується на дешевій енергії Дніпрогесу і привізній сировині. До джерел електроенергії тяжіють Костянтинівський цинковий завод і Артемівський завод переробки кольорових металів.

Поблизу джерел сировини розміщені Калуський хіміко-металургійний (виготовлення металевого магнію) і Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (збагачення руд титану).

На імпортній сировині працює Миколаївський глиноземний завод (глинозем — сировина для виготовлення алюмінію).

У світі провідні позиції за запасами сировини кольорової металургії займають: Ґвінея (боксити), Канада (цинк, вольфрам), США (молібден), Австрія (свинець), ПАР (золото), Мексика (срібло), Конго (кобальт), Болівія (літій), Чилі (мідь), Індонезія (олово).

Електроенергетика визначає і забезпечує розвиток усього світового господарства. Проте зараз зберігається величезна різниця між країнами в забезпеченні економіки й населення електроенергією. Так, у Норвегії, яка посідає перше місце за виробництвом електроенергії на одного жителя, її виробляється в 1000—1500 разів більше, ніж у найбідніших країнах світу. Понад мільярд населення Землі зовсім не має доступу до електрики. Значні відмінності існують і в структурі виробництва електроенергії на електростанціях різних типів.За останнє десятиліття виробництво електроенергії у світі зросло майже в 1,5 разу, досягнувши 23 трлн кВт ∙ год на рік. Показник зростання більший, ніж у промисловості в цілому. Це вказує не тільки на широке використання електроенергії з метою підвищення рівня електрифікації виробництв, а й на зростання споживання населенням у зв’язку зі збільшенням кількості побутових електроприладів. Саме тому обсяги виробництва електроенергії вважають опосередкованим показником не тільки рівня економічного розвитку країни, але і якості життя населення.Відбуваються зміни в географії виробництва та споживання електроенергії: скоротилася частка розвинених країн, зросла частка країн інших типів, у першу чергу азіатських (Китай, Індія, Південна Корея, Тайвань, Саудівська Аравія, Іран, Туреччина тощо). Так, тільки на Китай припадає понад 20 % світового виробництва та споживання електроенергії, тоді як у 1973 р. цей показник становив лише 3 %.

Зараз 65 % світового виробництва електроенергії припадає на першу десятку країн, серед яких виділяються Китай, США, Росія, Індія та Японія з явним переважанням Китаю і США (див. таблицю). Країни першої десятки є і найбільшими споживачами. Суттєві обсяги продажу на зовнішньому ринку серед них мають Канада, Франція, Китай та Росія. США й Бразилія купують електроенергію в окремі роки. Німеччина є і значним експортером, і імпортером електроенергії.