Какое происхождение каспийского моря?

Объяснение:

Грунти.На більшій частині арктичних островів та півночі Канади поширені тундрово-глейові грунти - малопотужні, перезволожені, оглеєні, малородючі. З просуванням на південь вони змінюються підзолистими, серед яких виділяються глейові, а також торфяно-болотні грунти (басейн Маккензі, внутрішні райони Канади). Багаторічна мерзлота погіршує водопроникність цих грунтів і сприяє їх заболочуванню. Південні райони щита займають типові підзолисті грунти, які поступово, східніше Міссісіпі, змінюються дерново-підзолистими, лісовими буроземами, а останні, в свою чергу, змінюються субтропічними жовтоземами та червоноземами.

Зона субтропічних жовтоземів та червоноземів ніде на земній кулі не має такого великого суцільного поширення, як тут. Червоноземи займають переважно підвищені і краще дреновані форми рельєфу. Морські узбережжя та низовинні ділянки зайняті переважно жовтоземами, яких особливо багато на Флоріді.

Південна частина помірного поясу через особливості орографії та клімату характеризується чітко вираженим меридіональним напрямом типів грунтів, які послідовно змінюють одні одного зі сходу на захід. Так, зона чорноземів прерій змінюється в напряму на захід зонами каштанових і бурих пустельно-степових грунтів. Цікаво, що в південних частинах зони грунти мають червонуваті відтінки, що є проявом субтропічних рис у ґрунтоутворенні.

В субтропічному поясі також гається послідовна зміна грунтів зі сходу на захід. Із збільшенням сухості клімату жовтоземи і червоноземи субтропічних лісів переходять у червонувато-чорні грунти субтропічних прерій, а останні - в коричневі і сіро-коричневі грунти сухих та напівпустельних областей Техасу і пустельні сіроземи Мексиканського нагір'я та Каліфорнії.

На Антільських островах переважають червоноземні грунти, які значною мірою латеритизовані.

На схилах Кордільєр чітко помітна вертикальна зональність грунтів.

На півночі цих гір переважають гірські підзолисті та тундрові грунти, а на півдні - коричневі і бурі гірські лісові грунти з плямами гірських лучних грунтів.

Сухие - пустыня Атакама (в некоторых районах осадков не бывает по 800 лет, а из населенных пунктов самый сухой находится в чилийской части Атакамы и называется поселок Кильягуа, где дождей не бывает по 100 лет, в Арике выпадает 0,1 мм осадков в год, в Икике и Антофагасте - не более 2 мм) , Сахара (есть места, где количество осадков не превышает 1 мм в год) и Намиб (из-за сухости климата прозвана "мертвой пустыней"). Это из населенных районов.

Из ненаселенных - Сухие Долины (Мак-Мердо) в Антарктиде, где осадков не было 2 млн. лет. Но только эта территория, так как на побережье осадки около 100 мм в год.