Определите уклон р.дон, если его падение 190м., а длина 1967км.

решение: 190: 1967=0.0965см/м

Висотна поясність. У Євразії, де гірські системи неоднакові за висотою, розташовані в усіх географічних поясах і на різній відстані від океанів, висотна поясність дуже різноманітна.

На півночі материка в горах тільки чотири пояси змінюють один одного. Рідкостійні ліси піднімаються до висоти 700 м, далі вгору розташований пояс кедрового стелюха, який поступово змінюється гірською тундрою. Верхівки гір охоплені поясом вічних снігів.

Із просуванням на південь кількість висотних поясів зростає. Так, в Альпах, найвищих горах Європи, налічують п'ять висотних поясів, які закономірно змінюють один одного. Приблизно до 800 м над рівнем моря піднімаються букові та дубові ліси, що утворюють нижній пояс. Далі, до висоти майже-2000 м, переважають ялина, бук, сосна тощо. Це пояс хвойних і мішаних лісів, багатий на тваринний світ. Вище поширені субальпійські луки, де переважають високогірні чагарники - рододендрон, кедровий стелюх, яловець. Луки в Альпах є цінними пасовищними угіддями. Далі вгору, майже до снігової лінії, розкинувся альпійський пояс, де в умовах холодного клімату панують низькотравні луки. Найвищі гребені хребтів охоплені поясом вічних снігів. В Альпах є кілька національних парків, у яких одночасно охороняють природу та розвивають туризм. Тут багато гірських зимових курортів.

Висотні пояси «повзуть» угору. Через глобальне потепління висота снігової лінії в Альпах неухильно піднімається. Так само помітні зміни й у Скандинавських горах, де межа лісу піднялась на 150 м. Найбільших успіхів у «скелелазінні» досягли береза, ялина й сосна, що тепер звично ростуть на 500-700 м вище від колишньої межі лісу.

Найбільшу кількість висотних поясів у горах Євразії мають південні схили Гімалаїв.

Объяснение:

после достижения независимости в 1947 индия приступила к строительству смешанного типа, опирающейся одновременно на государственный и частный секторы. на начальном этапе упор в индии делался на то, что она является «социалистической республикой». в хозяйственном отношении это означало переход в государственное ведение промышленности, производящей вооружение и военную амуницию, железнодорожного транспорта, телеграфной и телефонной связи, атомной энергетики, угольных шахт, предприятий черной металлургии, самолетостроения и судостроения. в середине 1950-х годов государство взяло под свой контроль развитие , фармацевтической отраслей, тяжелого машиностроения, а также автодорожной сети, выплавку меди, свинца, цинка и других цветных металлов, сооружение всех горнодобывающих объектов и производство пластмасс и синтетического каучука. кроме того, контроль был распространен на ведущие банки (1966), страховые компании (1972). в государственном секторе, где в 1970 было сконцентрировано 60% капитала, в середине 1990-х годов создавалась четверть национального дохода и работало более 18 млн. человек.

переход к либерализации в конце 1980-х – начале 1990-х годов был обусловлен неудовлетворенностью устойчиво низкими темпами роста «социалистической » (3–4% в год) и неспособностью государства справиться с безработицей и хронической бедностью населения. кризис внешних платежей в начале 1990-х годов вынудил индию обратиться за крупными займами в международный валютный фонд и всемирный банк. в результате новой государственной политики темпы роста индии возросли до 6–7% в год.