На какой реке находится партизанское водохранилище

На реке Альма. для водоснабжения Симферополя 

На реке Альма в Симферополе

ЮАР.
1)ГП(географическое положение):Южно-Африканская Республика(ЮАР) расположена на крайнем юге Африки и омывается водами двух океанов.ЮАР обладает наиболее мощным экономическим потенциалом в Африке и единственная развитая страна Африки.
2)Рельеф:На юге и юго-восток находятся горы(Капские, Драконовы), остальное представлено равнинами.
3)Климат:ЮАР расположена в субтропическом и тропическом поясах.Климат засушливый, но более прохладный, чем на севере материка.Средние годовые температуры- +20.. +23(градусов Цельсии).Годовое количество осадков колеблется от 100мм на западном побережье до 2000мм. 
4)Внутренние воды:Территорию ЮАР пресекает несколько крупных рек: Оранжевая, Лимпопо, Тугела.Крупнейшая Оранжевая почти 2000км.
5)Минеральные ресурсы:Недры ЮАР чрезвычайно богаты марганцевыми рудами, хромитами, платиной, алмазами, золотом, углем, железными рудами, урановыми рудами.
6)Население:Очень сложный этнический состав население ЮАР.Более 85(процентов)гражданы страны-чернокожие африканцы,15(процентов)-мулаты метисы.44млн. человек население ЮАР.
9)Промышленность и С/Х:Экономика страны производит 2/3 континента.52(процентов) экспорта страны горнодобывающая промышленность.2 место по добыче алмазов, 3 место по добыче урановых руд.Отрасль специализации  страны является черная металлургия.В С/Х ведущую роль играет животноводство.

Чверть території сучасних США, включно з економічними гігантами Техасом і Каліфорнією, належала Мексиці до укладення в 1848 р. договору Гвадалупе-Ідальго. Невдовзі після «покупки Гадсдена» (1853) сформувався сучасний кордон, повний контроль над яким вкрай важко встановити через його протяжність у майже 2000 миль. Частина його проходить по річці Ріо Гранде, яка висихає і тому не є великою перешкодою. Після підписання двосторонньої угоди між США і Китаєм в 1880 про заборону двосторонньої торгівлею опіумом китайські іммігранти в Сіналоа (Мексика) поклали початок традиції масштабної транскордонної наркоторгівлі. Сіналоа продовжує бути кримінальним центром до наших днів. Політика заборони алкоголю у США в 1920-х призвела до контрабанди алкоголю з Мексики та розростання організованої злочинності, особливо в таких прикордонних містах як Сьюдад-Хуарес.

Нобелівський лауреат з літератури Маріо Варгас Льоса у 1990 році назвав Мексику «бездоганною диктатурою».. Він мав на увазі домінування в країні лівоцентристської Інституційно-Революційної партії (ІРП) протягом більшої частини ХХ ст. Партію було засновано після так званої Мексиканської революції у 1929 році. Забезпечене однопартійністю стабільне становище в Мексиці під час Холодної війни було в інтересах США і вони заплющували очі на контроверсійні аспекти правління ІРП. Під час Холодної війни Мексика під домінуванням Інституційно-Революційної партії намагалася дистанціюватися від США з огляду на неоднозначність їх політики в Латинській Америці. Побоювання, що будь-які відносини зі Сполученими Штатами неодмінно будуть нерівними, залишалось в свідомості політичного класу Мексики і ставало вагомою перешкодою до співпраці двох країн. Посол США в Мексиці у 1998—2002 роках Джеффрі Давідоу охарактеризував відносини двох країн як відносини «ведмедя і дикобраза» — так він назвав книгу про свій досвід роботи у Мексиці. Значення цієї метафори — грубість і прямолінійність американців і чутливість та гостра негативна реакція мексиканців

Після умовного посилення плюралізму з другої половини 1980-х ІРП утримувала більшість у парламенті до 1997-го, а президентський пост аж до обрання на цю посаду Вінсенте Фокса, кандидата від Партії національної дії у 2000. Дев'яності роки в Мексиці були часом поступового переходу від однопартійної системи. Роль США у мирному переході до влади до опозиції у кінці ХХ ст. була обмеженою. Сполучені Штати активно забезпечували участь на виборах міжнародних гачів, попри небажання президента Салінаса. Загалом же офіційна риторика США полягала в тому, що народ Мексики має сам змінити свою владу.

Довгий час зв'язком між двома країнами була Двостороння комісія (Binational Commission Її попередник — Консультативний механізм, започаткований у 1977 р. президентами Картером і Лопесом Портільйо. Двостороння комісія створена у 1981 р. як майданчик для консультацій, які проходять час від часу. З тих пір вона «існувала багато років у тій чи іншій формі» (посол США Джон Негропонте). Результатом її діяльності є звіти і рекомендації для вироблення політики США. Таким чином, співпраця двох країн не дійшла до створення спільних інтеграційних інституцій, а залишалась на рівні консультацій.