Использование западно сибирской равнины человеком

Естественные богатства Западной Сибири издавна служат основой развития различных отраслей хозяйства. Здесь имеются десятки миллионов гектаров хороших пахотнопригодных земель. Особенно большую ценность представляют земельные угодья степной и лесе степной зон с их благоприятным для сельского хозяйства климатом и высокоплодородными черноземами, серыми лесными и несолонцеватыми каштановыми почвами, которые занимают более 10% площади страны. Благодаря равнинности рельефа освоение земель южной части Западной Сибири не требует больших капитальных затрат. По этой причине они были одними из первоочередных районов освоения целинных и залежных земель; за последние годы здесь вовлечено в севооборот более 15 млн. га новых земель, увеличилось производство зерна и технических культур (сахарной свеклы, подсолнечника и т. д.) . Земли, расположенные севернее, даже в южнотаежной полосе, используются еще недостаточно и являются хорошим резервом для освоения в ближайшие годы. Однако для этого потребуются уже значительно большие затраты труда и средств на осушение, раскорчевку и расчистку земель от кустарников.

Высокую хозяйственную ценность представляют пастбища лесоболотной, лесостепной и степной зон, особенно заливные луга по доли нам Оби, Иртыша, Енисея и их крупных притоков. Обилие естественных лугов создает здесь прочную базу для дальнейшего развития животноводства и значительного повышения его продуктивности. Важное значение для развития оленеводства имеют ягельные пастбища тундры и лесотундры, занимающие в Западной Сибири более 20 млн. га; на них выпасается более полумиллиона домашних оленей.

Значительная часть равнины занята лесами — березовыми, сосновыми, кедровыми, пихтовыми, еловыми и лиственничными. Общая лесопокрытая площадь превышает в Западной Сибири 80 млн. га; запас древесины около 10 млрд. м3, а ежегодный ее прирост — свыше 10 млн. м3. Здесь располагаются ценнейшие лесные массивы, которые дают древесину для различных отраслей народного хозяйства. Наиболее широко используются в настоящее время леса вдоль долин Оби, низовьев Иртыша и некоторых их судоходных или сплавных Притоков. Но многие леса, в том числе особенно ценные массивы кондовой сосны, находящиеся между Уралом и Обью, освоены еще слабо.

Десятки крупных рек Зап. Сибири и сотни их притоков служат важными судоходными магистралями, связывающими южные районы с крайним севером. Общая длина судоходных рек превышает 25 тыс. км. Примерно такова же и протяженность рек, по которым осуществляется сплав древесины. Полноводные реки страны (Енисей, Обь, Иртыш, Томь и др. ) обладают большими энергетическими ресурсами; при полном использовании они могли бы обеспечить получение более 200 млрд. кВт·ч электроэнергии в год. Первая крупная Новосибирская ГЭС на реке Оби мощностью 400 тыс. кВт вступила в строй в 1959 г. ; выше ее создано водохранилище площадью 1070 км2. В дальнейшем предполагается сооружение ГЭС на Енисее (Осиновской, Игарской) , в верховьях Оби (Каменской, Батуринской) , на Томи (Томской) .

Воды больших западносибирских рек могут быть использованы также для орошения и обводнения полупустынных и пустынных областей Казахстана и Средней Азии, уже сейчас испытывающих значительный недостаток водных ресурсов. В настоящее время проектные организации разрабатывают осн. положения и технико-экономическое обоснование переброски части стока сибирских рек в бассейн Аральского моря.

В результате исследований в толщах мезозойских отложений центральных районов Зап. Сибири открыто уже более 120 месторождений нефти. Основные нефтеносные площади располагаются в Среднем Приобье — в Нижневартовском (в том числе Самотлорское месторождение, на котором можно добывать нефти до 100-120 млн. т/год) , Сургутском (Усть-Балыкское, Западно-Сургутское и др. ) и Южно-Балыкском (Мамонтовское, Правдинское и др. ) районах. Кроме того имеются месторождения в Шаимском районе, в приуральской части равнины. В последние годы на севере Зап. Сибири — в низовьях Оби, Таза и на Ямале открыт пр. газ

Объяснение:

Транспортна система — це система взаємопов’язаних складових (людей, які задіяні в транспортному процесі; інфраструктури; транспортних засобів тощо), яка призначена для транспортування будь-кого (будь-чого).

Світова транспортна система

Транспорт – це одна з найважливіших складових виробничої інфраструктури України. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, піднесення структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни.

Транспорт належить до сфери матеріального виробництва, є його четвертою галуззю (після видобувної, обробної промисловості та сільського господарства) і продовжує виробничий процес, доставляючи продукти від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, який здійснюється за до транспортних засобів як у сфері виробництва, так і у сфері обігу.

Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу.

Специфіка транспорту, як галузі господарства, полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере учать у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу. Транспортні витрати включаються до собівартості продукції.

Транспорт є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного й місцевих ринків. Значення транспорту для будь-якої країни, що займає велику територію, дуже велике. Він відіграє в державі важливу економічну та оборонну роль.

Економічна роль транспорту проявляється, перш за все, в тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, виконує неперервну і масову постановку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту неможливо раціонально розмістити виробництво,

освоїти нові території і природні багатства. Транспорт – важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.

Соціально-політичні функції транспорту виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між районами, містами, територіями і цим сприяє їх об'єднанню в єдину державу. Транспорт забезпечує вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшує фізичну працю.

Різноманітне і важливе культурне значення транспорту, перш за все, полягає в тому, що він забезпечує спілкування між континентами, країнами, містами й людьми, та сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.

Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалась завжди. У всі часи він розглядався як один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, забезпечення об'єктів тилу і військового виробництва. Він є також важливою частиною багатьох видів військової зброї.Історія розвитку транспорту невіддільна від історії людського суспільства. Причиною цього є те, що без переміщення знарядь та предметів праці й самої людини неможливі ні виробництво споживання, ні яка-небудь інша цілеспрямована діяльність.

Транспорт виник у глибоку давнину. При первіснообщинному устрої потреби в транспорті були мінімальними. Для цього періоду характерні найпростіші транспортні засоби: в'ючні тварини, плоти, човни та ін.

Подальшого розвитку транспорт набув в рабовласницькому суспільстві, де завдяки розвитку землеробства і скотарства, відкриттю методів отримання і обробки металу, проходило збільшення продуктивності праці й одночасно її поділ. Збільшення об'єму продукції уже само по собі потребувало розвитку засобів транспорту. З виникненням приватної власності й поділом людей на класи, стали розвиватись держави, що призвело до збільшення транспортних потреб.

Розселення людей на обширних територіях, зокрема, по берегах річок і морів, будівництво міст, збір податків і данини, поширення обміну та торгівлі, завойовницькі й оборонні війни – усе це сприяло порівняно швидкого розвитку кораблебудування і водного транспорту.

Объяснение:

Транспортна система — це система взаємопов’язаних складових (людей, які задіяні в транспортному процесі; інфраструктури; транспортних засобів тощо), яка призначена для транспортування будь-кого (будь-чого).

Світова транспортна система

Транспорт – це одна з найважливіших складових виробничої інфраструктури України. Його ефективне функціонування є необхідною умовою стабілізації, піднесення структурних перетворень економіки, розвитку зовнішньоекономічних сфер діяльності, підвищення життєвого рівня населення, забезпечення національної безпеки країни.

Транспорт належить до сфери матеріального виробництва, є його четвертою галуззю (після видобувної, обробної промисловості та сільського господарства) і продовжує виробничий процес, доставляючи продукти від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, який здійснюється за до транспортних засобів як у сфері виробництва, так і у сфері обігу.

Він впливає на розвиток господарства і як споживач металу, енергії, деревини, гуми, інших продуктів. На нього припадає значна частина основних виробничих фондів та промислово-виробничого персоналу.

Специфіка транспорту, як галузі господарства, полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере учать у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу. Транспортні витрати включаються до собівартості продукції.

Транспорт є важливою складовою частиною ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного й місцевих ринків. Значення транспорту для будь-якої країни, що займає велику територію, дуже велике. Він відіграє в державі важливу економічну та оборонну роль.

Економічна роль транспорту проявляється, перш за все, в тому, що він є органічною ланкою кожного виробництва, виконує неперервну і масову постановку всіх видів сировини, палива і продукції з пунктів виробництва до споживача, а також здійснює розподіл праці, спеціалізацію й кооперацію виробництва. Без транспорту неможливо раціонально розмістити виробництво,

освоїти нові території і природні багатства. Транспорт – важливий фактор економічної інтеграції країн і розвитку міжнародної торгівлі.

Соціально-політичні функції транспорту виявляються в його здатності здійснювати обмін матеріальними й духовними цінностями між районами, містами, територіями і цим сприяє їх об'єднанню в єдину державу. Транспорт забезпечує вантажні, побутові і туристичні поїздки, а також медичне обслуговування людей, полегшує фізичну працю.

Різноманітне і важливе культурне значення транспорту, перш за все, полягає в тому, що він забезпечує спілкування між континентами, країнами, містами й людьми, та сприяє задоволенню їх естетичних потреб і культурному обміну.

Оборонна роль транспорту виділялася й підкреслювалась завжди. У всі часи він розглядався як один із важливих факторів забезпечення обороноздатності держави. Його функціями є перекидання військ і озброєнь, забезпечення об'єктів тилу і військового виробництва. Він є також важливою частиною багатьох видів військової зброї.Історія розвитку транспорту невіддільна від історії людського суспільства. Причиною цього є те, що без переміщення знарядь та предметів праці й самої людини неможливі ні виробництво споживання, ні яка-небудь інша цілеспрямована діяльність.

Транспорт виник у глибоку давнину. При первіснообщинному устрої потреби в транспорті були мінімальними. Для цього періоду характерні найпростіші транспортні засоби: в'ючні тварини, плоти, човни та ін.

Подальшого розвитку транспорт набув в рабовласницькому суспільстві, де завдяки розвитку землеробства і скотарства, відкриттю методів отримання і обробки металу, проходило збільшення продуктивності праці й одночасно її поділ. Збільшення об'єму продукції уже само по собі потребувало розвитку засобів транспорту. З виникненням приватної власності й поділом людей на класи, стали розвиватись держави, що призвело до збільшення транспортних потреб.

Розселення людей на обширних територіях, зокрема, по берегах річок і морів, будівництво міст, збір податків і данини, поширення обміну та торгівлі, завойовницькі й оборонні війни – усе це сприяло порівняно швидкого розвитку кораблебудування і водного транспорту.