Обчисліть, яку висоту має гора, якщо біля її підніжжя температура повітря становить + 28 °с, а на вершині – 5 °с.

Зависимость температуры от высоты имеет вид t=t0-6,5*H,
где t0 - температура у поверхности, H - высота (км). Подставляя в эту формулу исходные данные, получаем уравнение -5=28-6,5*H. Отсюда 6,5*H=33, H=33/6,5≈5,08 км.

ответ: H≈5,08 км.

На території Південної Америки знаходиться найповноводніша річка світу - Амазонка. Індіанці називають її "Парана - Тінг", що означає "Королева річок”.  

  Амазонка бере початок у Перуанських Андах, далі тече в основному через територію Бразилії, де її називають також Солімойнс.  

  Довжина річки 6,4 тис.км з Мараньйоном (з Укаялі близько 7 тис.км). Амазонка збирає води з площі у 7180 тис.км2. Більша частина басейну Амазонки належить Бразилії.  

  Ріка приймає близько 500 приток, багато з яких – величезні ріки: близько 20 приток мають протяжність понад 1,5 тис. км. Найбільші праві притоки – Укаялі, Журуа, Мадейра, Тапажос, Шингу; ліві – Іса, Япура, Ріу-Негру. Впадаючи, одна за іншою, багатоводні притоки швидко збільшують ширину річки; після злиття з Укаялі Амазонка має ширину близько 1,5 км, в середній течії – до 5 км, перед гирлом – від 80-до 150 км. Перед впадінням в Атлантичний океан русло Амазонки розбивається між великими островами на рукави, утворюючи воронкоподібні гирла.  

  Режим Амазонки доволі складний. Праві притоки, які розташовані в Південній півкулі, і ліві у Північній півкулі, в результаті різночасового випадання у їхні басейни дощів, мають паводки в протилежні пори року: праві притоки – з жовтня по березень (літо Південної півкулі), ліві – з квітня по жовтень (літо Північної півкулі). У зв’язку з цим Амазонка повноводна впродовж року і сезонні коливання рівня води у значній мірі згладжені. Найбільше підвищення рівня відбувається у квітні-липні, повінь триває понад 120 днів. В цей час вода виходить з низьких берегів і затоплює ліси у широкій долині річки.  

  Найнижчий рівень води у річц гається в серпні-вересні.  

  Пересічна витрата води у нижній течії 120 тис м3/сек., величина річного стоку – 3800 км3.  

  Амазонка та її притоки багаті на органічну живність. Багато рослинних та тваринних організмів вирізняються великими розмірами. У водах Амазонки росте найбільша водяна рослина – вікторія (Victoria regia), живуть каймани, прісноводні дельфіни, ламантини, водосвинки. Багато видів риб - понад 2000 (третина з числа усіх прісноводних риб Землі), але тільки деякі з них мають промислове значення; найцінніша – піраруку.  

  Головні порти Амазонки: Ікітос, Манаус, Обідус, Сантарен, біля гирла – Белен (Пара).  

  Гирло Амазонки відкрив іспанець Вінсент Яньєс Пінсон у 1550 році.  

  Першу мандрівку по річці здійснив у 1541 році спанець Франціско де Орельяна. Неодноразово у дорозі іспанцям довелося вступати у сутички з войовничими індіанцями. Біля гирла річки Тромбетас битва була надзвичайно запеклою. І що найбільше вразило конкістадорів, це те, що у перших рядах індіанських воїнів билися високі напіводягнені жінки, озброєні луком. Вони виділялися своєю хоробрістю навіть на тлі своїх одноплемінників. Відважні воячки нагадали іспанцям античний міф про амазонок - жінок-воїнів, що не знали поразок. Тому Орельяна і назвав річку Амазонкою. З тих пір на великій річці побувало чимало вчених-дослідників. Француз Кондамін, німець Гумбольдт, англієць Бейтс і російський мандрівник Лангсдорф наприкінці XVIII - початку XIX століття зуміли проникнути у нетрі Амазонії і відкрили для науки дивовижний живий світ Королеви Річок

Лесная зона характеризуется распространением лесной растительности преимущественно из хвойных и листопадных видов и преобладанием подзолистого и буроземного типов почвообразования. Средние температуры воздуха самых холодных месяцев колеблются от —40 до 5°С, самых тёплых от 10 до 20°С. Влаги почти повсеместно выпадает больше, чем испаряется, поэтому для лесных зон умеренного пояса характерны многоводные реки, которые зимой большей частью замерзают. Равнины на огромных пространствах заболочены. Растительность отличается сравнительно небольшим разнообразием. Количество лесообразующих пород в лесах обычно не превышает 5—8 видов, в районах наиболее континентального климата часто господствуют деревья только одного вида. Разнообразие растительного покрова возрастает в местах взаимопроникновения лесов и лугов, лесов и болот, лесных и степных участков. В районах с морозными зимами во внутренних и восточных частях материков Северного полушария обычно преобладают хвойные леса из елей, пихт, сосен, лиственниц, часто имеющие примесь мелколиственных пород (берёзы, осины и др.). В них хорошо развиты моховой покров и травянисто-кустарничковый ярус. Широколиственные леса распространены в приокеанических частях материков. Они имеют более разнообразный состав и сложную структуру. Преобладают буки, дубы, липы, клёны. Хорошо развиты подлесок и травяной покров. Смешанные леса занимают промежуточное положение между хвойными и широколиственными. Из широколиственных пород в них чаще встречаются дубы, клёны, липы, из хвойных — ели, сосны и пихты, весьма обычны и мелколиственные породы. Под хвойной растительностью преобладают мерзлотно-таёжные и подзолистые почвы, под смешанными лесами — дерново-подзолистые, под широколиственными лесами — бурые лесные почвы.