Путешественник, собравший интересный материал о природе северного китая

ишиха (кит. 亦失哈, пиньинь: yìshīhā; чжурчж.: yishiha.svg i ʃï xa; работал в период 1409? —1451? ) — китайский евнух времён империи мин, совершивший ряд экспедиций по рекам сунгари и амур, и построивший два буддистских храма на нижнем амуре в районе современного посёлка тыр в хабаровском крае.

считается, что ишиха был «хайсиским чжурчжэнем», и попал в китайский плен в конце xiv века. он работал вместе с такими известными евнухами своей эпохи, как ван чжэнь и цао цзисян.

в годы правления под девизом «юнлэ» (1402—1424) китай начал проводить активную политику по исследованию новых земель: на море адмирал чжэн хэ пересёк индийский океан, а на суше китайский посол чэнь чэн прибыл в герат — столицу государства тимуридов. в 1409 году китайское правительство, уже имевшее контакты с «хайсискими чжурчжэнями» и «цзяньчжоускими чжурчжэнями», повелело ишиха начать подготовку экспедиции к нижнему течению амура, чтобы продемонстрировать мощь империи мин населявшим эти края «нургальским чжучжэням», побудить их установить официальные контакты с империей, и обеспечить отсутствие угрозы с их стороны, когда империя мин будет воевать с восточными монголами.

в 1411 году, после двухлетней подготовки, экспедиция ишиха отплыла из района современного города цзилинь вниз по реке сунгари на 25 судах с 1000 человек на борту. «нургальские чжурчжэни» практически не оказывали сопротивления экспедиции. ишиха одарил подарками местных вождей, и построил «нургальский форпост» в месте, которое по-китайски называлось «тэлинь» (в районе современного посёлка тыр), где в xiii веке находилась основанная во времена монгольской империи юань «ставка командующего восточными ». после этого ишиха вернулся в империю, взяв с собой 178 «нургальских чжурчжэней» для преподнесения дани императорскому двору.

в 1413—1414 годах, во время своей второй амурской экспедиции, ишиха провёл в тэлине уже год. он построил на речном утёсе буддийский храм юннинсы, посвящённый гуаньинь, и воздвиг стелу (в настоящее время находящуюся в арсеньевском музее владивостока) с текстом на китайском, монгольском и чжурчжэньском языках. согласно этому тексту, местные жители занимались рыболовством, были искусны в стрельбе из лука, носили одежду из рыбьей кожи[1]. согласно некоторым свидетельствам, в 1413 году ишиха также посетил близлежащее побережье сахалина и одарил местных вождей званиями империи мин[2]. до конца правления под девизом «юнлэ» ишиха совершил ещё три экспедиции в низовья амура, в результате которых местные племена присылали дань минскому двору.

после смерти чжу ди последующие императоры продолжали прежнюю политику относительно «диких чжурчжэней». в 1425 году лю цин — императорский представитель в ляодуне — повелел построить суда для новой речной экспедиции, которая и отплыла под руководством ишиха в 1426 году.

последняя экспедиция ишиха была связана с уходом на покой вождя «нургальских чжурчжэней» и передачи власти его сыну. ишиха присутствовал на этой церемонии, произошедшей в 1432 году, передал новому вождю знаки власти, и вручил подарки подчинённым тому вождям. на этот раз флот ишиха состоял из 50 больших судов с 2000 человек на них, и именно он привёз нового вождя (проживавшего в пекине) в тэлинь. так как к тому времени воздвигнутый ишиха в 1413 году храм уже разрушился, то он возвёл новый (уже на новом месте — на месте храма, построенного во времена империи юань), и поставил возле него новую стелу (также находится теперь во владивостоке). считается, что всего ишиха совершил 9 экспедиций в низовья амура.

в 1430-х годах китайское правительство прекратило практику отправки экспедиций за пределы страны. в 1435 году ишиха был назначен ответственным за оборону ляодуна, и оставался на этом посту в течение 15 лет. судя по всему, его служба во время ойратских рейдов была признана неудовлетворительной, и между 1449 и 1451 он был отправлен в отставку. в более поздних документах упоминания о нём отсутствуют.

Объяснение:

1.Індійський океан за розмірами займає третє місце серед усіх океанів планети. Його площа становить 76,17 млн км кв.

2. Є відомості, що Індійський океан люди почали освоювати ще за 3 тис. років до н. е. Його водами єгипетські, фінікійські, індійські мореплавці та купці доставляли спеції, слонову кістку, тканини. У ХV ст. китайський мореплавець Жен Хо плавав Індійським океаном до берегів Індії і далі – до Африки. А в 1498 р. португалець Васко да Гама став першим європейців, який перетнув Індійський океан і досягнув берегів Індії. У ХVІІІ ст. англійський мореплавець Джеймс Кук зробив перші проміри глибин океану.

Всебічне ж вивчення Індійського океану океанологами почалося у ХІХ ст. Англійські, німецькі та російські експедиції на науково-дослідних суднах вивчали будову дна, властивості вод і органічний світ океану. Нині вчені різних країн світу продовжують досліджувати океан за до підводних апаратів та штучних супутників Землі.

3. БУДОВА ТА РЕЛЬЄФ ДНА. Індійський океан лежить у межах трьох літосферних плит – Африканської, Індо-Австралійської і Антарктичної. На межі цих плит виникли серединно-океанічні хребти. Вони трьома гілками – Аравійсько-Індійський, Західноіндійський, Центральноіндійський хребет –розходяться від центру. Для хребтів характерні глибинні розломи, тому в цих районах часто трапляються землетруси і виверження вулканів. Розломи земної кори продовжуються в Червоному морі і далі на суходолі. Між підводними хребтами на дні лежать улоговини. Вони є горбистими рівнинами. На відміну від Тихого океану, в Індійському мало глибоководних жолобів. Максимальна глибина відмічена у Зондському жолобі (7 729 м), який знаходиться в східній частині океану.

4.КЛІМАТ І ВОДНІ МАСИ. Географічне положення є визначальним чинником у формуванні клімату Індійського океану. Північна частина океану лежить в екваторіальних, субекваторіальних і тропічних широтах, тобто в жаркому тепловому поясі. Тому води там добре прогріваються, а моря і затоки найтепліші у Світовому океані. Найвищі температури вод ігаються у Червоному морі та Перській затоці – до +35 0С.

Ця частина океану перебуває під значним впливом суходолу. Тому клімат там формують мусони – вітри, що змінюють напрямок за сезонами року. Влітку над прогрітим суходолом встановлюється низький тиск, а над відносно теплим океаном – високий. Тоді південно-західний вологий мусон дме з океану. Взимку, навпаки, над холодним суходолом виникає область відносно високого атмосферного тиску, ніж над океаном. В результаті утворюється сухий північно-східний мусон, що дме з материка. Тому в північній частині океану два сезони – спекотне, хмарне, дощове, штормове літо та тепла, тиха, суха, сонячна зима. У західній частині океану зароджуються тропічні циклони (урагани). Рухаючись на північ до південних берегів Азії, вони спричиняють великі руйнування.

Південна частина Індійського океану досить холодна внаслідок охолоджуючого впливу Антарктиди. Біля її берегів температура поверхневих вод становить –1,5 0С. Межа плавучої криги доходить до 600 пд. ш., поширені айсберги. У помірних широтах протягом року панують сильні західні вітри, що спричиняють часті шторми.

Від співвідношення кількості атмосферних опадів і випаровування залежить солоність поверхневих вод океану. В екваторіальному поясі, де випадає найбільша кількість опадів (до 3 000 мм за рік), які опріснюють води, солоність становить 34 ‰.. У тропічному поясі опадів випадає мало, а випаровування велике, тому води там солоніші – 37 ‰. Найвищу солоність у світі має Червоне море – 42 ‰. Біля берегів Антарктиди солоність знижується через опріснення талими водами льодяного покриву.

5.ТЕЧІЇ. У північній частині океану течії тісно пов’язані з мусонами. Взимку під дією північно-східного мусону виникає потужна тепла Мусонна течія, яка переносить поверхневі води океану із сходу на захід. Влітку внаслідок південно-західного мусону вона слабне, натомість Сомалійська течія різко підсилюється і поверхневі води рухаються у зворотному напрямку – із заходу на схід. Таким чином мусони перебудовують систему поверхневих течій в океані за сезонами року: влітку рух води здійснюється за годинниковою стрілкою, а взимку – проти годинникової стрілки.

У південній частині Індійського океану утворюється колоподібний рух поверхневих вод проти годинникової стрілки, як і у Тихому та Атлантичному океанах у цих широтах.

6.

в евразии представлены все  климатические пояса  и климатические зоны. на севере полярный и субполярный климатические пояса, затем широкой полосой евразию пересекает умеренный пояс, далее следует субтропический пояс. тропический пояс на территории евразии прерывается, растянувшись по континенту от средиземного и красного морей до индии. субэкваториальный пояс выступает на север, охватывая индию и индокитай, а также крайний юг китая, а экваториальный пояс охватывает, в основном, острова юго-восточной азии. климатические зоны морского климата находятся преимущественно на западе континента в европе, а также островах. зоны муссонного климата в восточных и южных районах. с углублением вглубь суши растёт континентальность климата, особенно это заметно в умеренном поясе при движении с запада на восток. зоны наиболее континентального климата находятся в восточной сибири.