Объяснение:
Лі́сохімі́чна промисло́вість — галузь лісової промисловості, що об'єднує виробництва, основані на хімічній переробці деревини. До лісохімічної промисловості належать: суха перегонка деревини, вуглевипалювання й різні види каніфольно-скипидарних виробництв.
Основна продукція: деревне вугілля, оцтова кислота, метиловий спирт, деревна смола, деревний генераторний газ, деревнооцтовий порошок, ефіри, деревноспиртові розчинники, формалін, деревносмоляні антиокислювачі, флотаційні масла, каніфоль, скипидар, різні види ефірної олії тощо. Продукція широко використовується в різних галузях народного господарства. Сировиною є переважно соснові пеньки, живиця сосни, дров'яна деревина листяних порід, деревні відходи деревообробної промисловості, а також деякі продукти сульфатно-целюлозного виробництва. В Росії лісохімічна переробка деревини, зокрема смолокуріння й вуглевипалювання, відома з 12 ст. У 1913 році була представлена дрібними підприємствами з вуглевипалювання, дьогтекуріння, смолокуріння, сухої перегонки деревини тощо. В СРСР лісохімічна промисловість була потужною галуззю, яка виробляла понад 50 найменувань продукції. В Україні перші лісохімічні промислові підприємства виникли у 2-й пол. 19 ст. Значного розвитку ця галузь набула в післявоєнні роки. В 1978 в республіці діяло 6 спеціалізованих підприємств: Великобичківський лісохімічний комбінат імені І. П. Локоти, Перечинський лісохімічний комбінат, Свалявський лісохімічний комбінат, а також Вигодський дослідний лісокомбінат, Коростенський і Славутський лісохімічні комбінати. У 1978 з республіці було вироблено 37,8 тис. т деревного вугілля з листяних порід, 4,2 тис. т оцтової кислоти (100%-ної), 30 тис. т формаліну, 9,2 тис. т етилацетату, 7,8 тис. т деревної смоли. На підприємствах встановлено найновіше устаткування, багато виробничих процесів механізовано й автоматизовано[1].
1)Природная зона, это физико-географическая зона — часть географической оболочки Земли и географического пояса, имеющая характерные составляющие её природные компоненты и процессы. Это — климат, рельеф, гидрологические и геохимические условия, а также почвы, растительность и животный мир. Климатические условия (температура, увлажнение, цикличность их изменений) являются определяющими факторами.
2) не знаю
3)
внешний облик природной зоны определяется типом растительного покрова, а характер растительности зависит от климатических условий - теплого режима, увлажнения, освещения
4)Все природные зоны мира на картах отмечаются разными цветами. Понять их можно интуитивно, ведь леса – это разные оттенки зеленого, а пустыни – желтые. Ориентируясь по карте, можно с легкостью определить географию природных зон.
6)Мы живём в природной зоне под названием тундра. Она населяет проктически 10% России.(Москва)
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Подпишите на карте крупнейшие по численности народы мира
Из карты,которая дана ниже в приложении,можно выделить следующие крупнейшие по численности народы мира:
-китайцы-1100 млн.чел.
-хиндустанцы-220 млн.чел.
-американцы-190 млн.чел.
-бенгальцы-180 млн.чел.
- русские -150 млн.чел.
-бразильцы-140 млн.чел.
-японцы-125 млн.чел.
-пенджабцы-90 млн.чел.
-бихарцы-90 млн.чел.
-мексиканцы-85 млн.чел.