Формирования, заселения и развития москвы.скажите )

Первое упоминание о Москве в летописях относится к 1147 году. Во время частых тогда междукняжеских войн черниговский князь Святослав Ольгович от преследования, бежал в землю вятичей, которая тогда входила в состав его отдаленных владений. Здесь он встретил посланцев своего союзника суздальского князя Юрия Долгорукого, сына Владимира Мономаха, которые передали ему приглашение князя приехать на совет в Москву. «Прииде ко мне, брате, в Москов», – писал князю Святославу Юрий.

Уже на заре своей истории Москва стала важным стратегическим пунктом на юго западном порубежье Владимиро-Суздальской земли. Она находилась на очень удобном скрещении водных путей и проезжих дорог. От нее по реке Яузе, а потом по Клязьме шел путь во Владимир — крупнейший город Северо Восточной Руси XII века. На водоразделе между Яузой и Клязьмой еще в древности находилось село Мытищи, где с купцов взимали проездную пошлину — мыт. С севера на юг дорога вела из далекого Новгорода через Волоколамск к Оке и Рязани. Другая сухопутная дорога шла с запада на юго-запад, связывая через Москву Черниговское и Смоленское княжества с Владимирской землей.

В середине XII века энергичный и дальновидный князь суздальский Юрий Долгорукий, стремясь обеспечить защиту западных границ своего княжества, построил целый ряд городов-крепостей; среди них Юрьев Польской (1152) и Дмитров (1154). В 1156 году он, по сообщениям летописей, «заложи Москву па устий же Неглинны, выше реки Яузы».

До недавнего времени о Москве времен Юрия Долгорукого почти ничего не было известно. Только в ходе археологических наблюдений при строительстве Кремлевского Дворца Съездов в 1956 1960 годах удалось обнаружить остатки крепостной степы середины XII века, шедшей вдоль левого берега Неглинной. Город был обнесен высоким валом, который имел около 40 метров в основании и до 8 метров в высоту. Крепость окружали дворы московских ремесленников. Постепенно их становилось все больше и больше. Они теснились и на самом Боровицком (Кремлевском) холме, и располагались под стенами Кремля на берегу Москвы-реки на так называемом Подоле, который, распространяясь далее на восток, переходил в Великий (Большой) посад в районе современного Зарядья. Этот посад, стиснутый с севера болотистой местностью, шел узкой лентой по левобережью Москвы реки. Вблизи кремлевских стен располагались торг и городская пристань на Великом посаде.

Компоненти і чинники природно-територіальних комплексів (ПТК). З попередніх курсів географії ви вже знаєте, що компоненти природи на тій чи іншій території перебувають у складних взаємозв’язках і взаємодії. Внаслідок такого тісного поєднання природних компонентів виникають природні комплекси.

Найбільшим природним комплексом Земної кулі є географічна оболонка, що утворилася в результаті взаємодії верхнього шару літосфери, нижнього шару атмосфери, гідросфери і біосфери. Географічна оболонка неоднорідна, адже взаємодія компонентів природи по-різному відбувається на материках і в океанах, на рівнинах і в горах, на схилах гір і в передгір’ях, у річкових долинах і на вододілах. Різна ця взаємодія і в полярних, помірних, тропічних чи екваторіальних широтах. Тому в межах географічної оболонки розрізняють різні за величиною відносно однорідні частини –

природно-територіальні комплекси (а у водних басейнах – природно-аквальні комплекси). ПТК формуються в результаті тривалої взаємодії на певних територіях таких природних компонентів , як геологічна основа і гірські породи, рельєф, клімат, води, ґрунти, мікроорганізми, рослинність і тваринний світ. Для ПТК характерна подібність внутрішньої будови і Основними

чинниками розвитку ПТК є сонячна радіація, внутрішня енергія Землі й енергія її обертання, а також процеси, що відбуваються в атмосфері, гідросфері та біосфері. Ці енергетичні чинники впливають на розвиток комплексу через основні фізико-географічні процеси – теплообмін,

вологообмін, обмін мінеральних та органічних речовин.

Завдяки тісним взаємозв’язкам між компонентами ПТК є надзвичайно цілісним, досконалим і водночас вразливим утворенням. Порушення чи зміна хоча б одного з компонентів відразу ж впливає на інші компоненти через невидимі на перший погляд зв’язки. В результаті комплекс видозмінюється або ж зникає взагалі, поступаючись новому ПТК. Це яскраво можна проілюструвати на прикладі змін, які відбулися в болотах Полісся наприкінці ХХ ст. Ці ПТК сформувалися на водотривких породах в умовах підвищеного рівня ґрунтових вод і виходу їх на поверхню численними джерелами. Над ними створився своєрідний мікроклімат з підвищеною вологістю повітря, який підтримував існуючі там рослинність і тваринний світ. Болота вкриті торфово-болотними ґрунтами, порослими вологолюбною трав’яною, моховою, чагарниковою чи деревною рослинністю. Це сприяло поширенню багатьох видів земноводних, плазунів і комах, що у свою чергу приваблювало різноманітне птаство. Достатньо було зруйнувати водотривкий шар порід, перетнувши його осушувальним каналом, як знизився рівень ґрунтових вод, а, отже, змінився водний режим комплексу. Відповідно мікроклімат став сухішим, рослинність і тваринний світ зазнали змін. На місці колишнього болота з’явилися луки з бідною рослинністю, вкриті сухими легко займистими торфовищами.

За час формування поверхні нашої країни на одних і тих самих ділянках виникала і змінювалася велика кількість ПТК. Адже неодноразово чергувалися суходіл і море, змінювалися геологічна будова та кліматичні умови, зникали одні й з’являлися інші рослини і тварини (див. геохронологічну таблицю). Сучасні ПТК почали формуватися після танення останнього льодовика лише 10 – 12 тис. років тому. Їх компоненти та властивості продовжують змінюватися в часі, інколи на очах і доволі суттєво. Поряд з природними чинниками значний вплив на ПТК має діяльність людини (антропогенний чинник), що часто призводить до різких змін у комплексах за короткий проміжок часу. Людина прагне змінити компоненти ПТК для своїх потреб. Проте часто невиважене втручання в природні процеси призводить до негативних наслідків.

Баренцево море расположено между параллелями 81 градусов 52 минут и 66 градусов 44 минут северной широты и между меридианами 16 градусами 30 минутами и 68 градусами 32 минутами восточной долготы. Западной границей Баренцева принята линия мыс Южный (остров Шпицберген) - остров Медвежий - мыс Нордкап. Южной границей - берег материка и линия мыс Святой Hoc - мыс Канин Нос, отделяющая его от Белого моря. На востоке море ограничено западным побережьем островов Вайгач и Новая Земля и далее линией мыс Желания - мыс