Климат и природные зоны северной африки

Влажные вечнозелёные экваториальные леса занимают наибольшую площадь вдоль побережья Гвинейского залива (от 7 ° с. ш. до 12 ° ю. ш.) и во впадине Конго (от 4 ° с. ш. до 5 ° ю. ш.) — в жарком и постоянно влажном климате. На северной и южной окраине они переходят в смешанные (листопадно-вечнозелёные) и листопадные леса, теряющие листву на сухой сезон (3-4 мес). Тропические влажные леса (главным образом пальмовые) растут на восточном побережье Африки и на востоке Мадагаскара.

Саванны обрамляют лесные массивы Экваториальной Африки и простираются через Судан, Восточную и Южную Африку за южный тропик. В зависимости от длительности сезона дождей и годовых сумм осадков в них различают высокотравные, типичные (сухие) и опустыненные саванны.

Высокотравные саванны занимают пространство, где годовая сумма осадков составляет 800-1200 мм, а сухой сезон длится 3-4 мес, они имеют густой покров высоких злаков (слоновая трава до 5 м), рощи и массивы смешанных или листопадных лесов на водоразделах, галерейные вечнозелёные леса грунтового увлажнения в долинах.

В типичных саваннах (осадков 500-800 мм, сухой сезон 6 мес.) сплошной злаковый покров не выше 1 м (виды бородача, темеды и др.), из древесных пород характерны пальмы (веерная, гифена), баобабы, акации, в Восточной и Южной Африке — молочаи. Большая часть влажных и типичных саванн вторичного происхождения.

Опустыненные саванны (осадков 300-500 мм, сухой сезон 8-10 мес) имеют разреженный злаковый покров, в них широко распространены заросли колючих кустарников (главным образом акаций).

поволжье – регион, который относится к нижнему и среднему течению реки волги. обычно выделяют три основных области данного района: верхняя волга, средняя волга, нижняя волга. к верхней волге относят костромскую, московскую, ивановскую, тверскую, ярославскую, нижегородскую области (от истока до устья оки). республики татарстан , марий эл, чувашия, нижегородская область входят в состав средневолжского района (от впадения оки до устья камы). от впадения камы до каспийского моря простирается нижневолжский район (калмыкия, волгоградская, самарская, саратовская, астраханская, ульяновская области, татарстан).

волгоградская область славится добычей разнообразных полезных ископаемых. наиболее распространенным считается углеводородное сырье: газ, конденсат, нефть. сырье занимает второе место, добывают натриевые, калийные, магниевые соли и фосфориты. для металлургической промышленности здесь разрабатывают формовочные пески.  к промышленным стройматериалам относят песчаники и карбонатные породы, пески и глины. добываются и руды цветных, редких металлов – титано-циркониевые россыпи.

мергель, мел, известняки, песчаник, глины, фосфориты, калийные соли, природный газ, нефть, горючие сланцы добывают в саратовской области.  астраханская область славится добычей высококачественной столовой соли, нефти и газа. основным ресурсом республики татарстан является нефть. здесь расположено 127 месторождений, крупнейшее – ромашкинское, занимает второе место в россии. также на территории республики выявлено 108 залежей угля. еще в недрах имеются запасы доломитов, известняка, песка, меди, бокситов, торфа.

в нижегородской области есть месторождения торфа, железных руд, фосфоритов. полезные ископаемые самарской области делятся на 2 категории: топливные ресурсы (горючие сланцы, газ, нефть) и строительные материалы (глина, мел, опока, сера, известняк, песок, доломит). думаю

Відповідь:

Відхо́ди — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [1]. Відходи також є об'єктом права власності . Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої.

Винятком із зазначеної категорії речовин є невловлювані газоподібні речовини, що викидаються безпосередньо у повітря, наприклад, діоксиди вуглецю та азоту, аерозольні димові часточки, а також речовини, в основному розчинні, що скидаються із стічними водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця).

Пояснення:

Класифікація промислових відходів

Класифікувати тверді промислові відходи можна за такими ознаками:

за галузями промисловості (відходи паливної, металургійної, хімічної та інших галузей);

за конкретними виробництвами (відходи сіркокислотного, содового, фосфорокислотного та інших виробництв);

за агрегатним станом (тверді, рідкі, газоподібні);

за горінням (горючі та негорючі);

за методами переробки;

за можливостями переробки (вторинні матеріальні ресурси (ВМР), що переробляються або плануються надалі перероблятися, і відходи, що на даному етапі розвитку економіки переробляти недоцільно);

за рівнем небезпеки (промислові відходи поділяються на чотири класи небезпеки).

Відходи сфер виробництва і сфери споживання залежно від фізичних, хімічних і біологічних характеристик усієї маси відходу або окремих його інгредієнтів поділяються на чотири класи небезпеки:

Перший — надзвичайно небезпечні

Другий — високонебезпечні

Третій — помірнонебезпечні

Четвертий — малонебезпечні

Клас небезпеки відходів встановлюється залежно від вмісту в них високотоксичних речовин розрахунковим методом або згідно з переліком відходів, наведених у Державному класифікаторі відходів. На всі види відходів розробляється технічний паспорт згідно з Міждержавним стандартом ДСТУ-2195-93, дія якого поширюється на 10 країн СНД.

Тверді побутові відходи (ТПВ). До твердих побутових відходів відносять картон, газетний, пакувальний або споживчий папір, всіляку тару (дерев'яна, скляна, металева); предмети та вироби з дерева, металу, шкіри, скла, пластмаси, текстилю та інших матеріалів, що вийшли з ужитку або втратили споживчі властивості; зламані або застарілі побутові прилади, — сміття, а також сільськогосподарські та комунальні харчові відходи[1]. В Україні сортують 4 % побутових відходів, решту спалюють або вивозять на сміттєзвалище.

рідкі побутові відходи (стічні води, фекалії)

Також є відходи які не можна викидати на смітник це:

Батарейки

Люмінісцентні лампи  зважаючи на вміст у них ртуті, належать до надзвичайно небезпечних відходів. Один грам цієї речовини здатний забруднити понад 3 300 000 куб. м повітря. При цьому у кожній лампі міститься приблизно 4 мл ртуті. Потрапляючи в організм людини ця речовина сильно вражає нервову систему, нирки, печінку.

Скляні градусники  які також містять смертельно небезпечну для здоров’я ртуть, приймають за певну плату на утилізацію спеціалізовані підприємства. Примітно, що термометри радянського зразка мають до 500 мг ртуті.

Невикористані ліки або ліки з вичерпаним терміном, які містять потужні хімікати, можуть забруднити ґрунт, воду або ж повітря. Утилізацією такого типу сміття займаються певні організації або власне аптеки.

Побутова електроніка

Побутова техніка (холодильники, кондиціонери і т.д.), до складу якої входять охолоджувачі, утеплювачі та інші речовини, які завдають непоправної шкоди довкіллю, необхідно здавати на утилізацію спеціалізованих організаціям.  

Невикористані феєрверки або те, що від них залишилося, ні в якому разі не можна викидати на смітник. Такі відходи можуть утилізувати пожежники.

Пластикові запальнички навіть з невеликою кількістю пального можуть легко займатися. Частково використані або бутанові запальнички необхідно здавати у спеціальні центри утилізації побутових відходів.

Шини, які теж завдають чимало шкоди довкіллю, теж необхідно здавати на переробку.

Фарби, розчинники, а також вимазані у них щітки та пензлики можуть стати причиною пожежі на сміттєзвалищі та потрапляння токсичних речовин у повітря. Такі відходи краще здати до центру переробки небезпечних побутових відходів.

Клеї та лаки, які містять розчинники та інші токсичні речовини, не можна викидати на смітник у рідкому стані. Такі відходи необхідно висушити або віднести до центру утилізації побутових відходів.

Надіюсь хватить для міні проекту

Бажаю удачі!!!