Выполните работу « адрес моего населенного пункта», заполнив в тетради таблицу."нижний новгород" 1.на каком материке находится 2.государство 3. координаты населенного пункта 4.в каком направлении от москвы находится 5.какое расстояние от москвы в км.

1. Евразия
2. Россия
3. 56°19′37″ с. ш. 44°00′27″ в. д.
4. В юго-восточном направлении.
5. 423,6 км

Ічна характеристика південної америкиплан1. загальні відомості та фізико-ічне положення2. дослідження та освоєння3. рельєф і корисні копалини4. клімат5. внутрішні води6. природні зони7. населення і політична карта8. літературазагальні відомості та фізико-ічне положенняплоща південної америки з прилеглими островами & mdash; фолклендські (мальвінські), галапагос та інші & mdash; близько 18 млн км2. за площею вона посідав четверте місце серед материків землі.південна америка розміщена головним чином південніше екватора і тільки незначна частина материка лежить у північній півкулі. крайня північна точка & mdash; мис ґальїнас (12°25' пн. ш., 71°35'зх. південна & mdash; мис фро-уерд (53°54'пд. ш., 71°18/зх. що розташована на материку в маґеллановій протоці. південна америка повністю лежить у західній півкулі. крайньою західною точкою материка є мис па-риньяс (4°55' пн. ш., 81°20' зх. східною & mdash; мис кабу-бранку (7°09' пн. ш., 34°46' зх. івденна америка на півночі омивається карибським морем атлантичного океану, на сході & mdash; атлантичним, на заході & mdash; тихим океаном. береги південної америки порізані слабо, тільки на південно-західному узбережжі є вузькі затоки, а на східному & mdash; затоки в гирлах річок. найбільшою серед них є ла-плата. найбільший великий острів & mdash; вогняна земля, що розташований на крайньому півдні, відокремлюється від материка маґеллановою протокою. крайня південна острівна точка південної америки & mdash; мис горн & mdash; розташована на березі найширшої у світі протоки дрейка, якою материк відокремлюється від антарктиди. багато островів є тільки на півдні.більша частина південної америки розміщена в жаркому тепловому поясі.максимальної ширини (5150 км) південна америка досягає біля 5& mdash; 8° пд. щ. але вже у субтропіках вона звужується і на південь від 50° пд. ш. не перевищує 400 км. протяжність материка з півночі на південь & mdash; 7362 км (66°).дослідження та освоєнняіснує ряд гіпотез, переказів і документів про плавання до берегів америки жителів африки і європи. відкриття островів вест-індії і материка південна америка (1492 р.) належить x. ко-лумбу. думку про те, що нові землі, відкриті колумбом, є не західними берегами індії, а новою частиною світу, вперше висловив італійський мореплавець а. веспуччі. пізніше на честь веспуччі вся частина світу дістала назву америка. слідом за мандрівниками в нові землі ринули іспанські і португальські завойовники, перетворивши згодом материк на свої колоніальні володіння.для ічної науки справжнім відкриттям південної америки були експедиції німецького і мандрівника а. гумбольдта (1769& mdash; 1859 рр). а. гумбольдт склав першу геологічну карту материка, описав холодну течію біля західних берегів, пояснив її значення для клімату прибережних районів. вивчаючи природу анд,

 При прохождении кометы вблизи Солнца ее ядро нагревается, и льды испаряются, образуя газовые кому и хвост. После нескольких сотен или тысяч таких пролетов в ядре не остается легкоплавких веществ, и оно перестает быть видимым. Для регулярно сближающихся с Солнцем короткопериодических комет это означает, что менее чем за миллион лет их популяция должна стать невидимой. Но мы их наблюдаем, следовательно, постоянно поступает пополнение из «свежих» комет. 
    Пополнение короткопериодических комет происходит в результате их «захвата» планетами, главным образом Юпитером. Ранее считалось, что захватываются кометы из числа долгопериодических, приходящих из облака Оорта, но теперь полагают, что их источником служит кометный диск, называемый «внутренним облаком Оорта». В принципе представление об облаке Оорта не изменилось, однако расчеты показали, что приливное влияние Галактики и воздействие массивных облаков межзвездного газа должны довольно быстро его разрушать. Необходим источник его пополнения. Таким источником теперь считают внутреннее облако Оорта, значительно более устойчивое к приливному влиянию и содержащее на порядок больше комет, чем предсказанное Оортом внешнее облако. После каждого сближения Солнечной системы с массивным межзвездным облаком кометы из внешнего облака Оорта разлетаются в межзвездное пространство, а им на смену приходят кометы из внутреннего облака. 
    Переход кометы с почти параболической орбиты на короткопериодическую происходит в том случае, если она догоняет планету сзади. Обычно для захвата кометы на новую орбиту требуется несколько ее проходов через планетную систему. Результирующая орбита кометы, как правило, имеет небольшое наклонение и большой эксцентриситет. Комета движется по ней в прямом направлении, и афелий ее орбиты (наиболее удаленная от Солнца точка) лежит вблизи орбиты захватившей ее планеты. Эти теоретические соображения полностью подтверждаются статистикой кометных орбит.