Назовите наиболее характерные черты природы северного ледовитого океана

Северный Ледовитый океан — наименьший по площади океан Земли, расположен между Евразией и Северной Америкой. Площадь 14,75 млн. кв. км, средняя глубина 1225 м, наибольшая глубина 5527 м в Гренландском море. Объём воды 18,07 млн. км³.

Этот океан отличается суровостью климата, обилием льдов и относительно малыми глубинами. Жизнь в нем полностью зависит от обмена водой и теплом с соседними океанами.

Самая характерная особенность природы этого океана наличие льдов. Их образование связано с низкой температурой и относительно низкой соленостью поверхностных водных масс, которые опреснены большим количеством речных вод, стекающих с материков.

Самая характерная особенность природы этого океана наличие льдов. Их образование связано с низкой температурой и относительно низкой соленостью поверхностных водных масс, которые опреснены большим количеством речных вод, стекающих с материков.

Под действием западных и юго-западных ветров из Северной Атлантики в Ледовитый океан входит мощный поток теплых вод Северо-Атлантического течения. Вдоль берегов Евразии воды движутся с запада на восток. Через весь океан от Берингова пролива до Гренландии происходит движение вод в обратном направлении - с востока на запад.

В Ледовитом океане выделяют два природных пояса. Граница полярного (арктического) пояса на юге примерно совпадает с краем континентального шельфа. Эта наиболее глубоководная и суровая часть океана покрыта дрейфующими льдами. Летом льдины покрываются слоем талой воды. Этот пояс малопригоден для жизни организмов.

Часть океана, прилегающая к суше, относится к субполярному (субарктическому) поясу. В основном это моря Ледовитого океана. Природа здесь не так сурова. Летом у берегов вода свободна ото льда, сильно опреснена реками. Проникающие сюда теплые воды из Атлантики создают условия для развития планктона, которым
Можно

Відповідь:

ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ ГІМАЛАЇВ. У Гімалаях – найвищих горах світу – через їх географічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту ігається планетарний максимум висотної поясності. Це означає, що піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.

Так, біля підніжжя, там де рівнина переходить у передгір’я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів – тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях водяться такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків водяться тигр і леопард. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені.

Вище джунглів до висоти 1 200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревовидні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах вище 2 000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні  ліси із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3 500 м.

Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав’яні килими. На відмітках  5 500 – 6 000 м проходить снігова лінія, за якою – пояс вічних снігів і льодовиків.. Отже, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтів, як Гімалаї.

Найбільш освоєними людиною є передгір’я і середня смуга південних схилів Гімалаїв, які найсприятливіші для життя. Там розташовані поселення, прокладені дороги. В долинах вирощують рис, а на схилах цитрусові і чайний кущ. У високогір’ях розводять овець і яків (мал.). Вище за 4 500 м постійного населення вже немає.

ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ АЛЬП. Альпи розташовані в межах помірного поясу. На їх південних схилах випадає багато опадів – до 3 000 мм за рік. Нижній пояс до висоти 1 000 м утворюють широколисті ліси з дуба, каштана, граба, ясена, бука. Вище ростуть мішані ліси з бука і ялиці, які з висотою змінюються на хвойні ліси, де крім ялиці ростуть ялина, модрина, сосна.

Вище росту дерев у горах заважають сильні вітри, різкі коливання температури повітря та короткий теплий сезон. Тому на висотах понад 2 000 м розташовані субальпійські луки. В їх рослинному покриві переважають високі багаторічні трави. Серед них трапляються зарості ялівцю та рододендрона, який має великі яскраві квіти червоного, лілового, жовтого чи білого кольорів. Поширені криволісся з гірської сосни, гілки якої притиснуті вітрами до землі. Над субальпійськими розташовуються альпійські луки – пояс низькорослих трав, що мають яскраві квіти. Ще вище в холодному кліматі можуть вижити тільки  мохи і лишайники на скелястих виступах. На межі зі сніговою лінією росте едельвейс – трав’яниста рослина, яка має красиві сніжно-білі квіти у вигляді багатопроменевої зірки. За здатність витримувати високогірний холод і люті вітри ця рослина вважається символом мужності і стійкості. На висоті 3 000 м за сніговою лінією лежить пояс снігів і льодовиків.

Гірські хребти Альп стали прихистком для багатьох тварин, витіснених людиною з рівнин і низькогірних районів. Багато з них узимку мешкають у лісову поясі, а влітку піднімаються вище на високогірні луки. Скелясті схили легко долають серна та гірський козел. До гірських умов пристосувався бабак. Багато птахів – ворона, галка, ластівка, синиця, дятел. У гірських струмках багато риби, серед якої найбільше цінується форель.

Нижній пояс Альп найбільш населений, тому його природна рослинність значною мірою змінена. Його навіть називають культурним поясом. Високогірні луки використовуються як пасовища для худоби. Альпи –найбільш відвідувані численними туристами, мисливцями, спортсменами гори Землі. Тому господарство багатьох альпійських країн базується на туризмі і спорті. Це завдає певної шкоди гірській природі. Для її збереження відновлюють ліси, тваринний світ, створюють заповідники. Одним з найбільших є Гран-Парадізо в Італії.

Страны Скандинавского полуострова: Швеция, Норвегия и Финляндия.

Площадь составляет примерно 800 000 км². Территория находится в северо-западной части Европы. Север и запад полуострова знамениты своими фьордами (узкий, извилистый и глубоко врезающийся в сушу морской залив со скалистыми берегами), которые образуют множество островов и архипелагов. На юге и востоке находятся опасные подводные скалы. Климат большей частью умеренный. Почти половина территории занята лесами. Встречаются хвойные, смешанные и широколиственные леса.  

Страны Пиренейского полуострова: Португалия, Франция, Андорра, Гибралтар.

Площадь 582 000 км². Территория располагается на юго-западе Европы, её омывает Средиземное море и Атлантический океан. Благодаря Пиренеям, климат в разных уголках полуострова имеет свои особенности. На севере и западе преобладают торфяники и широколиственные леса. К югу флора приобретает средиземноморский характер. Тут растут рощи пробкового дуба и карликовой пальмы. Во внутренних районах ландшафт напоминает полупустыню. Земли полуострова принадлежат Испании, Франции, Португалии, Андорре и Гибралтару.

А достопримечательности выбери сам)