4. наибольшая мощность ледникового купола отмечается: а) у побережий; б) в центре материка.

Б)В центре материка

Перехідні кліматичні пояси

Між основними кліматичними поясами знаходяться перехідні. Їх клімат визначається двома повітряними масами, які за сезонами сюди надходять з сусідніх основних поясів. В липні на Землі всі повітряні маси зсуваються на північ вслід за Сонцем. В грудні – на південь. 

Субекваторіальний кліматичний пояс знаходиться між екваторіальним та тропічним. Влітку сюди приходять екваторіальні повітряні маси, тому в цей час тут тепло й волого. Зимою панують тропічні маси й приносять також теплу, але суху погоду. Отже пори року в субекваторіальному поясі розрізняються не за температурою, а за кількістю опадів. Тому літо тут називають сезоном дощів, а зиму – сезоном засухи.

Субтропічні пояси розміщені між тропічними та помірними, тому влітку відчувають вплив тропічних повітряних мас, а зимою помірних. Отже, клімат тут літом має подібні риси з кліматом тропічного поясу, тобто теплий та сухий; а взимку –з кліматом помірного поясу: прохолодний та вологий.

Субполярні (субарктичний та субантарктичний) пояси знаходиться між полярними (арктичним чи антарктичним) та помірним поясами. Влітку сюди приходять вологі й порівняно теплі помірні повітряні маси, приносячи відповідну погоду. Зимою – холодні й сухі полярні (арктичні або антарктичні) маси та обумовлюють дуже низькі температури повітря та малу кількість опадів.

Висновки

1.Кліматичний пояс – територія з відносно однаковим кліматом. На Землі виділяють 13 кліматичних поясів: з них 7 – основних і 6 – перехідних. В основу виділення кліматичних поясів покладено пануючі протягом року повітряні маси. Кліматичні пояси дзеркально повторюються від екватора до полюсів. 
2.До основних кліматичних поясів належать екваторіальний, 2 тропічних, 2 помірних, 2 полярних (арктичний та антарктичний). В них протягом року панують однакові повітряні маси, які визначають їх погоду.
3.Перехідними кліматичними поясами є 2 субекваторіальних, 2 субтропічних та 2 субполярних (субарктичний та субантарктичний). В них повітряні маси змінюються за сезонами й приходять з сусідніх основних кліматичних поясів.

Земная кора в масштабе всей Земли представляет тончайшую плёнку. Она состоит из твёрдых минералов и горных пород, т. е. её состояние – твёрдое; температура повышается через 100 м на 3 градуса. Несмотря на маленькую мощность, земная кора имеет сложное строение.Если мы с вами посмотрим на глобус, а теперь на карту, то увидим, что суша и вода собраны в большие пространства: суша – в материки, вода - в океаны. Строение и состав земной коры под океанами и на материках очень сильно различаются. Поэтому выделяют два основных вида земной коры - океаническую и материковую. Давайте выясним эти различия: разная толщина и состав. Океаническая кора: 3-7 км; осадочный и базальтовый слои; материковая кора: 30 – 50 – 75 км; осадочный, гранитный и базальтовый слои.Мантия.Под земной корой на глубинах от 30 – 50 км до 2900 км расположена мантия Земли. Из чего же она состоит? Главным образом из горных пород, богатых магнием и железом. Мантия занимает до 82% объёма планеты. Она подразделяется на верхнюю и нижнюю. Верхняя залегает ниже земной коры до 670 км. Быстрое падение давления в верхней части мантии, и высокая температура приводят к плавлению её вещества. По сравнению с породами, слагающими земную кору, породы мантии отличаются большой плотностью. Из чего состоит нижняя мантия, пока остаётся загадкой. Вещество мантии имеет очень высокую температуру – от 2000 градусов до 3800 градусов.Ядро.Предполагают, что поверхность ядра состоит из вещества, обладающего свойствами жидкости, а вот внутренняя область, ведёт себя, как твёрдое тело. Это обусловлено высоким давлением. Средняя температура ядра от 3800 градусов до 5000 градусов, максимальная температура составляет 10000 градусов. Раньше считали, что ядро Земли гладкое, почти как пушечное ядро. Но оказалось, что перепады « границы» достигают 260 км. Радиус ядра равен 3470 км.
Физкультминутка изучения земных глубин.Земная кора – источник разнообразных полезных ископаемых. С давних пор геологи изучают обнажения горных пород, т. е. места, где видны коренные горные породы (обрывы, склоны гор, крутые берега). В некоторых местах бурят скважины. Самая глубокая скважина (15 км) пробурена на Кольском полуострове. Шахты тоже изучить строение земной коры, которые роют для добычи полезных ископаемых. Из скважин и шахт извлекают образцы горных пород, по которым узнают об их происхождении, составе и строении. Все эти методы позволяют исследовать только верхнюю часть земной коры и лишь на суше. Гораздо глубже проникнуть позволяет наука геофизика, а познать глубокие недра в наше время позволяет сейсмология – наука о землетрясениях. В последнее время для изучения земной коры используется информация, поступающая со спутников из космоса.