Составьте классификацию озёр в зависимости от происхождения озёрных котловин , !

По происхождению озера делятся на:
тектонические - Они образуются в местах разломов и сдвигов земной коры. Как правило, это глубокие узкие водоемы с прямоленейными отвесными берегами, расположенные в глубоких сквозных ущельях. К тектоническим озерам относятся Байкал, Танганьика и Ньяса в Африке, Иссык-Куль в Киргизии и др.
ледниковые - Они сформировались в результате выпахивания ледником коренных пород и образования огромных котловин. Таких озер есть в Карелии, Финляндии и Канаде. 
речные (старицы) - возникают при отсечении бывшего меандра (излучины) от спрямленного русла реки. Старица имеет продолговатую извилистую или подковообразную форму. Старицы обычно образуются при спрямлении русла, когда в половодье воды, идущие по пойме, успевают промыть более короткий путь. Река, вернувшаяся в свои берега, использует этот новый участок русла, а старый, более длинный, оказывается ненужным. Постепенно входы в старицу заносятся песком и илом. Старица некоторое время сохраняется как озеро, а затем превращается в болото или сырой луг. 
приморские (лагуны и лиманы) - Они образуются на морском побережье и в устьевых пространствах рек на берегах с ветровой осушкой в следствие их мелководья в условиях сгонно-нагонных явлений. К ним относятся лагуны и лайды, они мелководны. 
провальные (карстовые, термокарстовые) - Провальные озера образуются в следствии оттаивания много мерзлых грунтов с включением погребного льда. Они классифицируются: - по литологии вмещающих пород; - по генезису озерных котловин, их морфологии и морфометрии; - по принадлежности к разным гидродинамическим зонам; - по условиям питания, степени проточности, термическому режиму; - по минерализации и химическому составу воды. 
подземное озеро - самостоятельный водный бассейн, питающийся подводными водами, или местный разлив подземной карстовой реки. 
вулканические (кратерные) - Они располагаются в кратерах потухших или уснувших вулканов. 
завально-запрудные - образуются в результате деятельности человека.
искусственные (водохранилища, пруды) - эти, создаваемые путем запруживания рек, используются человеком для рыболовства, орошения или строительства ГЭС. 

По водному балансу озёра делятся на:
сточные - озера, в которые реки втекают и вытекают. Сточное озеро имеет постоянный сток в течение всего года. Они обычно бывают пресными, но если воды, питающие озеро, дренируют сильно засоленные грунты или сточное озеро находится в засушливой зоне, оно может быть солоноватым. 
бессточные - Бессточное озеро не имеет поверхностного стока или подземного отвода воды в соседние водосборы. Из бессточного озера реки не вытекают, расход воды происходит за счет испарения. Наиболее часто они встречаются в бессточных областях степной и полупустынной зон и в областях сплошного распространения многолетнемерзлых пород.

По химическому составу воды озёра делятся на:
минеральные (солёные) - вода которам содержит большое количество минеральные солей (свыше 1 промилле) . Они подразделяются на солоноватые (до 35 пром. ) и соленые (> 35 пром) . Накопление солей обычно происходит за счет вноса в бессточные котловины растворенных минеральных и биогенных элементов, солей и газов реками, подземными водами и атмосферными осадками и интенсивного испарения с водной поверхности озер. По химическому составу минеральные озера подразделяются на карбонатные (содовые) , сульфатные (горько-соленые) и хлоридные (соленые) . Они является источники ценного химического сырья: - в карб. озерах добывают соду; - в хлоридных - поваренную соль; - в сульфатных - горькую соль. 
пресные - В отличие от минеральных озер, имеющих главным образом бальнеологическую ценность, многочисленные естественные пресныйе водоемы более широко используются для различных видов отдыха.
... место нет :(

3 дня в Африке. Что бы я делал летом?Друзья уехали,на улицах никого.И вот мне предоставили билет в Африку на 3 дня!Я так обрадовался!Я быстро собрал вещи и уже на следующий день полетел на самолете в Африку.Когда я прилетел,меня встретил местный народ.Они повесили мне на шею ожерелье из ракушек и на голову одели смешную шляпу.Я им улыбнулся и кивнул головой,в знак благодарности.Далее меня из аэропорта отвезли в город.Там мне показали их дома.Это были небольшие хижинки.К ним подходила пословица "В тесноте,да не в обиде".Меня поселили в такой же дом и дали попробовать местную стряпню.Да,от некоторого я отказался,но свежие фрукты я съел.Вечером все собирались у костра и пели песни. Вот настал новый день,день 2.В этот день я пошел знакомиться с людьми,проживавшими рядом со мной.Сходил на местный рынок,прикупил себе и родным смешных фигурок из различных природных материалов.Весь день я знакомился с местностью. На следующий день,день 3,я посмотрел,какие традиции у Африканского народа.Мне показали разные занятия детей и взрослых.На это ушел весь день.Вечером,ближе к ночи,я собрал чемодан и подумал :"Как хорошо эти 3 дня!"

На території Південної Америки знаходиться найповноводніша річка світу - Амазонка. Індіанці називають її "Парана - Тінг", що означає "Королева річок”.  

  Амазонка бере початок у Перуанських Андах, далі тече в основному через територію Бразилії, де її називають також Солімойнс.  

  Довжина річки 6,4 тис.км з Мараньйоном (з Укаялі близько 7 тис.км). Амазонка збирає води з площі у 7180 тис.км2. Більша частина басейну Амазонки належить Бразилії.  

  Ріка приймає близько 500 приток, багато з яких – величезні ріки: близько 20 приток мають протяжність понад 1,5 тис. км. Найбільші праві притоки – Укаялі, Журуа, Мадейра, Тапажос, Шингу; ліві – Іса, Япура, Ріу-Негру. Впадаючи, одна за іншою, багатоводні притоки швидко збільшують ширину річки; після злиття з Укаялі Амазонка має ширину близько 1,5 км, в середній течії – до 5 км, перед гирлом – від 80-до 150 км. Перед впадінням в Атлантичний океан русло Амазонки розбивається між великими островами на рукави, утворюючи воронкоподібні гирла.  

  Режим Амазонки доволі складний. Праві притоки, які розташовані в Південній півкулі, і ліві у Північній півкулі, в результаті різночасового випадання у їхні басейни дощів, мають паводки в протилежні пори року: праві притоки – з жовтня по березень (літо Південної півкулі), ліві – з квітня по жовтень (літо Північної півкулі). У зв’язку з цим Амазонка повноводна впродовж року і сезонні коливання рівня води у значній мірі згладжені. Найбільше підвищення рівня відбувається у квітні-липні, повінь триває понад 120 днів. В цей час вода виходить з низьких берегів і затоплює ліси у широкій долині річки.  

  Найнижчий рівень води у річц гається в серпні-вересні.  

  Пересічна витрата води у нижній течії 120 тис м3/сек., величина річного стоку – 3800 км3.  

  Амазонка та її притоки багаті на органічну живність. Багато рослинних та тваринних організмів вирізняються великими розмірами. У водах Амазонки росте найбільша водяна рослина – вікторія (Victoria regia), живуть каймани, прісноводні дельфіни, ламантини, водосвинки. Багато видів риб - понад 2000 (третина з числа усіх прісноводних риб Землі), але тільки деякі з них мають промислове значення; найцінніша – піраруку.  

  Головні порти Амазонки: Ікітос, Манаус, Обідус, Сантарен, біля гирла – Белен (Пара).  

  Гирло Амазонки відкрив іспанець Вінсент Яньєс Пінсон у 1550 році.  

  Першу мандрівку по річці здійснив у 1541 році спанець Франціско де Орельяна. Неодноразово у дорозі іспанцям довелося вступати у сутички з войовничими індіанцями. Біля гирла річки Тромбетас битва була надзвичайно запеклою. І що найбільше вразило конкістадорів, це те, що у перших рядах індіанських воїнів билися високі напіводягнені жінки, озброєні луком. Вони виділялися своєю хоробрістю навіть на тлі своїх одноплемінників. Відважні воячки нагадали іспанцям античний міф про амазонок - жінок-воїнів, що не знали поразок. Тому Орельяна і назвав річку Амазонкою. З тих пір на великій річці побувало чимало вчених-дослідників. Француз Кондамін, німець Гумбольдт, англієць Бейтс і російський мандрівник Лангсдорф наприкінці XVIII - початку XIX століття зуміли проникнути у нетрі Амазонії і відкрили для науки дивовижний живий світ Королеви Річок