Вчём сходства и различия между оврагом и каньёном

Сходство - УГЛУБЛЕНИЕ НА ПОВЕРХНОСТИ ЗЕМЛИ.
ГУБИТ УЧАСТКИ ПЛОДОРОДНОЙ ПОЧВЫ.
различия. Овраг-РАСТЁТ,НЕТ РАСТЕНИЙ,КРУТЫЕ СКЛОНЫ.
Каньон - НЕ РАСТЁТ,ЕСТЬ РАСТЕНИЯ,СКЛОНЫ ПОЛОГИЕ.
ВНИМАНИЕ!  ( НО ЭТО НЕ ТОЧНО)

Объяснение:

Лі́сохімі́чна промисло́вість — галузь лісової промисловості, що об'єднує виробництва, основані на хімічній переробці деревини. До лісохімічної промисловості належать: суха перегонка деревини, вуглевипалювання й різні види каніфольно-скипидарних виробництв.

Основна продукція: деревне вугілля, оцтова кислота, метиловий спирт, деревна смола, деревний генераторний газ, деревнооцтовий порошок, ефіри, деревноспиртові розчинники, формалін, деревносмоляні антиокислювачі, флотаційні масла, каніфоль, скипидар, різні види ефірної олії тощо. Продукція широко використовується в різних галузях народного господарства. Сировиною є переважно соснові пеньки, живиця сосни, дров'яна деревина листяних порід, деревні відходи деревообробної промисловості, а також деякі продукти сульфатно-целюлозного виробництва. В Росії лісохімічна переробка деревини, зокрема смолокуріння й вуглевипалювання, відома з 12 ст. У 1913 році була представлена дрібними підприємствами з вуглевипалювання, дьогтекуріння, смолокуріння, сухої перегонки деревини тощо. В СРСР лісохімічна промисловість була потужною галуззю, яка виробляла понад 50 найменувань продукції. В Україні перші лісохімічні промислові підприємства виникли у 2-й пол. 19 ст. Значного розвитку ця галузь набула в післявоєнні роки. В 1978 в республіці діяло 6 спеціалізованих підприємств: Великобичківський лісохімічний комбінат імені І. П. Локоти, Перечинський лісохімічний комбінат, Свалявський лісохімічний комбінат, а також Вигодський дослідний лісокомбінат, Коростенський і Славутський лісохімічні комбінати. У 1978 з республіці було вироблено 37,8 тис. т деревного вугілля з листяних порід, 4,2 тис. т оцтової кислоти (100%-ної), 30 тис. т формаліну, 9,2 тис. т етилацетату, 7,8 тис. т деревної смоли. На підприємствах встановлено найновіше устаткування, багато виробничих процесів механізовано й автоматизовано[1].

Городские поселения — населенные пункты, выполняющие следующие народнохозяйственные функции (одну или несколько в различных сочетаниях): 1) промышленную; 2) транспортную; 3) организационно-хозяйственную, культурно-политическую и административную; 4) функции организации отдыха и лечения (курорты). для определения городских поселений необходимо исходить из совокупности признаков: численности населения, его занятости, и культурного значения населенного пункта — с учетом местных особенностей различных стран и районов. к сельским поселениям можно отнести в основном небольшие населенные пункты, жители которых занимаются территориально деятельности. для сельских поселений существует великое множество названий. если взять только россию, то здесь — это села, деревни, выселки, хутора, станицы и т.д. в других странах применяются свои специфические названия (аулы, кишлаки и и хотя названия отражают в некоторой степени функциональную специфику сельского поселения, говорить о научной типологии сельских поселений на этой основе вряд ли возможно. по функциям в общественном разделении труда можно выделить два крупных типа сельских поселении: сельскохозяйственные и несельскохозяйственные. выделяется также тип — агроиндустриальные поселки.