Расположите страны в порядке увеличения изготовления продукции машиностроения в мире: а) китай б) боливия в) южная африка г) сша

б) Боливия
в) Южная Африка
а) Китай
г) США

Клімат і води. У розподілі температури вод Індійського океану також чітко простежується зональність. З віддаленням від екватора і тропіків до високих широт води стають дедалі холоднішими. Прибережні тропічні води Індійського океану найтепліші у Світовому океані. Так, температура вод у Червоному морі та Перській затоці становить +34°С — +35°С, а біля берегів Антарктиди — -1,8°С.
Від температури води залежить і температура повітря. Найкраще повітря прогрівається в екваторіальних і тропічних широтах, де його температура впродовж року становить +27°С — +32°С, а на півночі Аравійського моря і Бенгальської затоки влітку досягає +40°С.
Широтна зональність добре помітна також і в розподілі атмосферних опадів над океаном. В екваторіальних широтах тут випадає за рік близько 3 000 мм опадів. У районі тропіків — у Червоному морі, Перській затоці, на півночі Аравійського моря — їх кількість не перевищує 100 мм за рік.
Співвідношення опадів і випаровування впливає на солоність вод Індійського океану. Якщо на екваторі вона становить 34%о, то у тропічному поясі — 37%о. У Червоному морі, де сухі гарячі вітри з материка зумовлюють надзвичайно високу випаровуваність гається найвища солоність океанічних вод у світі — близько 42%о.

Оха Великих географических открытий (XV-XVII вв. ) - расцвет географии на фоне всеобщего подъема (возрождения) культуры и науки. География стала важнейшей наукой, обогатилась сведениями о природе и населении почти всей суши и начала делится на общую и частную. На карте Меркатора были показаны реальные очертания материков и их береговых линий, а на карте Леонардо да Винчи - гипотетический Южный материк. Выдающимся событием российской картографии было создание "Большого чертежа" Российского государства (1627).
Географические открытия, которые заслуживают определения "великие", совершались на нашей планете во все исторические эпохи, с древности и до XX в. Но эпохой Великих географических открытий принято называть строго определенный исторический период. Его хронологические рамки отечественные историки и географы обычно ограничивают серединой или концом XV - серединой XVII вв. Ни одна другая эпоха не была столь насыщена географическими открытиями, никогда они не имели такого исключительного значения для судеб Европы и всего мира. Усилиями нескольких поколений мореплавателей и землепроходцев рубежи ойкумены были раздвинуты; мир словно засверкал новыми красками, предстал во всем своем великолепном разнообразии.

В рамках этой эпохи исследователи обычно выделяют два периода.

- середина или конец XV – середина XVI вв. - период испанских и португальских открытий в Африке, Америке и Азии, включающий важнейшие плавания Колумба, Васко да Гамы и Магеллана;

- середина XVI – середина XVII вв. период, основное содержание которого составили впечатляющие достижения русских землепроходцев на севере Азии, английские и французские открытия в Северной Америке, голландские открытия в Австралии и Океании.

Имеются и другие точки зрения на хронологические рамки эпохи Великих географических открытий, ограничивающие ее серединой ХV - серединой XVIвв. или, напротив, включающие в нее и замечательные открытия XVIII в.