Написать про путешествия я и арестотель путь до конца земли.

Ученый Аристотель, живший в 4 веке до н.э., попытался объяснить движения Луны, Венеры, Марса и других планет. Он считал, что Солнце, планеты и звезды вращаются вокруг Земли. Но что их движет, на чем они держатся в пространстве?
Аристотель рассудил так. Есть над Землей восемь твердых и прозрачных хрустальных небес. Ближе всех небо Луны: оно вращается вокруг Земли, и к нему наглухо прикреплена Луна. Дальше идет небо Меркурия, за ним — небо Венеры; потом следуют небеса, или сферы (слово «сфера» по-гречески означает «шар»), Солнца, Марса, Юпитера и Сатурна. К восьмому небу неподвижно прикреплены все звезды.
Создав такое учение, или, как говорят, систему, Аристотель задумался: а что движет все эти восемь небес? И Аристотель решил, что есть девятая сфера, своего рода мотор для движения всех остальных сфер; он назвал ее «первый двигатель».
Не улыбайся над системой Аристотеля: в свое время она делала важное дело — она выкидывала богов из мироздания, разрушала религиозные суеверия.
Жрецы это поняли. Они с гневом обрушились на ученого:
— Аристотель говорит, что Солнце не золотая колесница бога Гелиоса, которую везут по небу быстрые божьи кони, а небесное светило, само по себе обращающееся вокруг Земли. Аристотель — безбожник, его нужно сурово наказать!
Ученого на старости лет изгнали из родного города, и он окончил жизнь на чужбине. 
 

Складчаста область (рос. складчатая область, англ. fold area, folded region, orogen; нім. Faltungsgebiet n) – сукупність складчастих споруд, які виникли на місці попередньої геосинклінальної області. Відповідає складчастій гірській країні, від якої утворюється назва С.о.

Складчаста область - ділянка земної кори, в межах якої шари гірських порід зім'яті в складки. Утворення більшої частини С. о. є закономірною стадією розвитку рухливих зон земної кори — геосинклінальних поясів . У зв'язку з нерівномірною інтенсивністю розвитку тектонічних процесів (див. Тектонічні цикли ) формування С. о. приурочене переважно до деяких епох, називається епохами складчастості. Наприклад, для часу з початку палеозою виділяються: Каледонії С. о. (головне ськладкообразованіє відбувалося в ордовіке, силурі і першій половині девона), герцинськие С. о. (в кінці палеозою), мезозойські, або кіммерійські С. о. (у юрі і початку мела), альпійські С. о. (в кінці крейди і кайнозої). Ряд С. о. утворився в докембрії (див. Докембрійські епохи складчастості ) . Окрім складок, С. о. характеризуються наявністю покривів тектонічних, регіональним метаморфізмом порід, посиленим проявом магматичної діяльності. Деяка частина С. о. виникла в результаті того, що зім'яло осадового чохла платформ, або на периферії геосинклінальних областей (наприклад, Юрські гори) або у внутрішньоплатформених складчастих зонах, зокрема авлакогенах (Донбас).

Объяснение:

Объяснение:

Климатические особенности Евразии определяются огромными размерами материка, большой протяженностью с севера на юг, разнообразием господствующих воздушных масс, а также специфическими особенностями строения рельефа ее поверхности и влиянием океанов.

Благодаря большой протяженности материка с севера на юг, вследствие разного количества солнечной радиации в конкретных широтах, Евразия расположена во всех климатических поясах северного полушария, от арктического до экваториального. Наибольшие территории по площади занимает умеренный пояс, так как именно в умеренных широтах материк наиболее вытянут с запада на восток.