Назовите предпосылки развития альтернативной энергетики

1.1 ГЭС (Гидроэлектростанции)

1.2 ТЭС (Тепловые электростанции)

1.3 АЭС (Атомные электростанции)

2. Виды альтернативной энергетики

2.1 Солнечная энергия

2.2 Потенциал вулканического тепла

2.3 "Приливные" территории мира

2.4 Энергосберегающий ветер

2.5 Геотермальные электростанции

Взаємодія океану та атмосфери Поверхня океану являє собою арену взаємодії гідросфери та атмосфери. Межа розділу між океаном та атмосферою не є різкою границею між рідкою і газоподібною оболонками Землі. Океанічна поверхня являє собою транзитну зону, де здійснюється взаємодія та обмін речовиною й енергією між оболонками планети. Це своєрідна сполучна ланка в ланцюгу взаємодії океану й атмосфери. Повітря й верхній шар води в океані перебувають у постійному контакті. Якщо повітря тепліше від води, то тепло переноситися з атмосфери у воду; якщо теплішою виявиться вода, перенесення тепла відбуватиметься в протилежному напрямку. Тенденція перенесення завжди спрямована до вирівнювання температури. Перенесення тепла з океану в атмосферу здійснюється через поверхню океану шляхом турбулентного обміну. Якщо вода тепліша за повітря, то повітря, яке перебуває в контакті з водною поверхнею, нагрівається доти, поки температура не вирівняється. Чим більша різниця температур, тим більша швидкість перенесення тепла. Однак для встановлення рівноваги між повітрям і водою недостатньо однієї рівності їх температур. Крім перенесення явного тепла, яке нагріває повітря, існує ще й перенесення тепла випаровування. Тільки за умови одночасного дотримання рівності температур повітря й води та насиченні повітря водяною парою вода й повітря перебувають у стані рівноваги. Контактуючи з більш теплою водою, повітря потребує більшого вмісту водяної пари, щоб залишатися насиченим. Щоб перетворити рідку воду на водяну пару, необхідно затратити певну кількість енергії — йдеться про так звану теплоту випаровування. Це приховане тепло, яке надходить у повітря, реалізується в атмосфері, коли волога знову конденсується й випадає назад в океан у вигляді дощу або снігу. Таким чином, тепло, яке надходить з водної поверхні в атмосферу, складається з двох частин — явного й прихованого тепла. Оскільки теплоємність повітря майже не залежить від температури, явне тепло, необхідне для відновлення рівноваги за існування даної різниці в температурах, також не залежить від температури. Навпаки, вміст вологи в насиченому повітрі збільшується із зростанням температури. У результаті кількість прихованого тепла збільшується в міру нагрівання повітря. Таким чином, для того, щоб підвищити температуру повітря на один градус, потрібно затратити набагато більше тепла в тропіках, ніж у полярних районах. Якщо над океаном повітря завжди близьке до стану насичення, то над суходолом це не так. Оскільки волога, яка насичує повітря над сушею, надходить із ґрунту або з поверхні рослинності, приповерхневий шар повітря, особливо в посушливих районах, буде мати низьку відносну вологість. Тому повітря переноситиме незначну кількість прихованого тепла. Таке повітря нагріватиметься швидше, і тому літні температури над суходолом вищі, ніж над океаном. Витрати тепла на випаровування й швидке збільшення вмісту водяної пари із зростанням температури визначають межі нагрівання повітря над океаном. Наявність водної поверхні обмежує максимум температури повітря. Перенос прихованого тепла спричинює зміну температури води, а саме випаровування водяної пари — збільшення солоності моря. Необхідність збереження глобального балансу між випаровуванням та опадами зумовлює на локальному рівні виникнення потоку вологи в атмосфері між різними широтами. Між екватором і 23" пн.ш. загальний потік спрямований на південь, північніше цієї широти існує тенденція переміщення водяної пари до полюса. Оскільки щільніші шари води опускаються на глибину, витісняючи більш теплі й легкі шари нагору, придонна частина океанів заповнена холодними антарктичними водами, а більш теплі екваторіальні води підстилають холодні води з підвищеною солоністю, сформовані близько максимуму солоності. Таким чином, обмін теплом і солями на поверхні океану, контролюючи зміну щільності поверхневих вод, визначає і глибинну циркуляцію океанічних вод. Після опускання водної маси на глибину її характеристики можуть змінюватися тільки шляхом змішування з іншими водами. Тому характеристики морських вод залежать винятково від взаємодії моря з атмосферою.

1. Для чого потрібен масштаб?

Для того щоб зменшувати зображувальну місцевість карті чи плані.

2. У скільки разів зменшено відстані на планах із числовим масштабом: а)1:500; б) 1:2000; в) 1:5000?

А) в 1 см 5 метрів, б) в 1 см 20 метрів в)в 1 см 50 метрів

Який масштаб означає найбільше зменшення?

Найбільше зменшення в масштабі А 1:500- в 1 см - 5 метрів

3. Якою буде відстань 50 м на плані, якщо його масштаб — в 1 см 10 м?

50*1/10= 5 см. Відповідь: відстань на карті буде 5 см.

4. Перетворіть числовий масштаб на іменований: а) 1:5000; б) 1:10 000; в) 1:200 000.

А) в 1 см 50 метрів; Б) в 1 см 100 м; В) в 1 см 2 км

5. На місцевості відстань від школи до пошти становить 350 м. На плані ця відстань дорівнює 7 см. Який масштаб плану?

350 м = 35000 см

35000 : 7 = 5000 см це означає, що масштаб 1: 5000

(В 1 см 5000см, тобто в 1 см 5 м)

6. Визначте числовий масштаб плану, на якому зображена стежка в саду, довжина якої на місцевості в 1000 разів більша, ніж на плані.

Відповідь: 1: 1000

знімок. Чим план місцевості відрізняється від цих зображень?

План — це зменшене детальне зображення невеликої ділянки земної поверхні, виконане у великому масштабі за до умовних знаків.

На ньому більш детальна інформація, але менша за розміром місцевість, план різнокольоровий, більше географічної інформації.

Объяснение:

ЧИСЛОВИЙ МАСШТАБ.

Приклад масштабу:

1 : 100 (читається «одна сота», означає, що 1 см на карті відповідає 1 м на місцевості, бо 100 см = 1 м);

1 : 100 000 (читається «одна сто тисячна», означає, що 1 см на карті відповідає 1 км на місцевості, бо 100 000 см = 1000 м = 1 км);

1 : 30 000 000 (читається «одна тридцяти мільйонна», означає, що 1 см на глобусі відповідає 300 км на місцевості, бо 30 000 000 см = 300 000 м = 300 км).

ІМЕНОВАНИЙ МАСШТАБ.

Приклад масштабу:

1 см : 100 м (читається «в одному сантиметрі карти 100 метрів місцевості», означає, що 1 см на карті відповідає 100 м на місцевості, бо 100 см = 1 м);

1 см : 1 км (читається «в одному сантиметрі карти 1 клометр місцевості», означає, що 1 см на карті відповідає 1 км на місцевості);

1 см : 300 км (читається «в одному сантиметрі карти 300 кілометрів місцевості», означає, що 1 см на карті відповідає 300 км на місцевості);

ЛІНІЙНИЙ МАСШТАБ.

Лінійний - у вигляді лінії, поліченої на рівні відрізки завдовжки 1 см, які відповідають відстані на місцевості.