"Характеристика одного из райнов добычи угля по картам и статистическим материалам" План характеристики угольного бассейна: 1.Геграфическое положение относительно потребителей 2.Как разведан бассейн 3.Степень разработки бассейна добычи 5.Качество угля 6.Условия транспортировки 7.Эколого-экономические проблемы и перспективы развития угольных месторождений 8.Вывод

становить безконтрольне поховання на дні Світового океану десятків мільйонів тонн радіоактивних та інших високотоксичних відходів. Лише біля берегів Ірландії їх накопичилося близько 450 тис. т. Від радіоактивного забруднення постраждали рослини і тварини. Радіоактивність деяких планктонних організмів у 1000 разів більша за радіоактивність води, а риба, що поїдала цей планктон, — у 50 тис. разів. Запливаючи далеко від місця зараження, риба стає носієм радіоактивного забруднення.

Моря та їхні узбережжя захаращені сміттям. За підрахунками англійських учених, щодня у Світовий океан із суден викидають 6,8 млн металевих, 0,64 млн паперових, 0,46 млн пластикових предметів. У районі гавайських островів, як стверджують американські дослідники, плаває 35 млн одиниць порожньої тари. Забруднення Середземного моря за останні роки зросло в 10 разів.

Значної шкоди завдають мікроорганізми, які потрапляють у моря з побутовими та річковими стоками. Вони є збудниками холери. З надмірним збагаченням біогенними речовинами морських вод пов’язане відоме явище червоних припливів, які виникають у період цвітіння окремих планктонних організмів. Вони насичують морське середовище шкідливим токсином, що вбирається їстівними двостулковими молюсками. Від отруєння ними гинуть мешканці прибережних районів Африки.

Для боротьби з забрудненням океанічних вод створюють спеціальні станції хімічного очищення, будують спеціальні кораблі — збирачі нафтової плівки, вживають заходів з очищення забруднених вод, що скидаються з суходолу в океан. Агентами самоочищення є бактерії та водорості. Під час бактеріального самоочищення через чотири доби у воді залишається лише 0,5 % хвороботворних бактерій. Для очищення вод застосовують різні методи — механічні, хімічні, біологічні.

ОбъЛенинградская область — субъект Российской Федерации, расположенный на северо-западе европейской части страны. Входит в состав Северо-Западного федерального округа и Северо-западного экономического района.

Территория — 83 908 кв.км, что составляет 0.49 % площади России. По этому показателю область занимает 39-е место в стране. С запада на восток область протянулась на 500 км, а наибольшая протяжённость с севера на юг составляет 320 км.

Численность населения — 1 813 677 чел. (2018).

Образована в результате административно-территориальной реформы 1 августа 1927 года. Исторически ей предшествовала Ингерманландская, позже — Санкт-Петербургская губерния, образованная в 1708 году.

Граничит:

на севере — с Республикой Карелия

на востоке — с Вологодской областью

на юго-востоке — с Новгородской областью

на юге — с Псковской областью

с Санкт-Петербургом (полуанклав)

с Европейским союзом:

на юго-западе — с Эстонией

на северо-западе — с Финляндией

С запада территория области омывается водами Финского залива.

Место нахождения высших органов государственной власти — город Санкт-Петербург (с 1924 по 1991 годы — Ленинград, отсюда название области). При этом Санкт-Петербург не входит в состав области, являясь самостоятельным субъектом Российской Федерации. Ленинградская область — единственный субъект Федерации, органы власти которого полностью располагаются на территории другого субъекта.яснение: